Реферат на тему:
Порядок визначення суми податкових зобов’язань і представлення податкових декларацій. Підстави і порядок застосування адміністративного арешту
Суми податкових зобов’язань платника податків визначаються за непрямими методами у разі, коли:
а) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію, а його фактичне місцезнаходження невідоме;
б) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа не надає або надає не в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, або провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;
в) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред’являє визначені законодавством первинні документи;
г) під час перевірки або проведення аналізу наявної інформації податковим органом встановлена розбіжність між документами, наданими платником податків, і документами (інформацією), одержаними у встановленому законом порядку податковими органами з інших джерел.
Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань приймає керівник податкового органу (його заступник) на підставі службової записки посадової особи податкового органу за місцем реєстрації платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.2 цієї статті. У рішенні обов’язково зазначаються підстави для його прийняття.
Для визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами податковий орган може використовувати інформацію та документи, одержані в установленому законом порядку.
Для визначення податкових зобов’язань за непрямими методами в установленому порядку можуть залучатися фахівці, експерти, що мають спеціальні знання, професійні навики та не є заінтересованими особами щодо результатів застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань.
На підставі встановлених за непрямими методами об’єктів оподаткування, інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) відповідно до закону, підтвердження чи скасування пільг з оподаткування, визначається сума податкового зобов’язання із застосуванням ставок, механізмів справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлених законами з питань оподаткування.
При визначенні сум податкових зобов’язань за непрямими методами пільги, встановлені окремими законодавчими актами з питань оподаткування, до платників податків не застосовуються, крім пільг для фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Податкові зобов’язання платника податків визначаються такими непрямими методами, як:
метод економічного аналізу;
метод розрахунку грошових надходжень;
метод аналогії;
метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.
Метод економічного аналізу базується на взаємозв’язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об’єкта оподаткування, якими є: обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов’язання із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), та інших показників;
витрати, пов’язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;
приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;
витрати на оплату праці, які визначаються податковим органом виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових пояснень цих працівників про фактично одержані доходи від цього платника податків;
валові доходи і валові витрати, які обчислюються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством;
обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду;
витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких же чи подібних з платником податків умовах.
Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інші документи обліку (первинні документи), що підтверджують одержання коштів платником податків.
За методом аналогій податкове зобов’язання визначається на рівні податкового зобов’язання платника цього податку, збору (обов’язкового платежу) попереднього податкового періоду або відповідного податкового періоду минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір податкового зобов’язання, якщо таке податкове зобов’язання мало позитивне значення.
Метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, які мають статус суб’єкта підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції, базується на результатах аналізу показників отриманих доходів та понесених витрат. Якщо податковий орган у звітному періоді встановлює перевищення витрат, понесених платником податків — фізичною особою, яка має статус суб’єкта підприємницької діяльності чи не має такого статусу і на яку згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції, над сумою доходу, з якого сплачені податки, то сума такого перевищення вважається доходом, який підлягає оподаткуванню з урахуванням норм законів щодо оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.
У такому ж порядку податковий орган визначає дохід, який підлягає оподаткуванню, у разі перевищення фактично отриманого доходу платника