20—28% негативно впливає на високотехнологічні підприємства, а також стимулює інфляційні процеси в цілому. Це зумовлено тим, що податок на додану вартість є податком на кінцевого споживача і при його великій ставці відбувається зростання цін, що знижує купівельну спромож-ність населення.
Об'єкти оподаткування, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, і операцій, до яких застосовується нульова ставка, обкладаються податком за ставкою 20%. Податок ста-новить 20% бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Нульова ставка застосовується щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому товари вважа-ються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експорту-вання) засвідчено належно оформленою вантажною митною декларацією.
Здається доцільним зберегти в чинному законодавстві дво-рівневий підхід до ставки податку на додану вартість за умови, якщо перший рівень закріплюватиме загальну (базову) став-ку, а другий — пільгову. Наприклад, загальна ставка може застосовуватися на рівні 15—17%, тоді як пільгова дорівню-ватиме 5—7%. Остання може застосовуватися при оподатку-ванні соціальне значущих для суспільства дій (реалізація ліків, продуктів дитячого харчування тощо). Звичайно, про опти-мальну ставку може йтися лише в рамках загальної податко-вої системи, коли визначено податкове навантаження від усіх податків, а не виключно з податку на додану вартість.
4. Пільги щодо податку на додану вартість
Система пільг з податку на додану вартість досить різнома-нітна. Так, статті Закону України «Про податок на додану вартість» закріплюють оподаткування за нульовою ставкою, операції, що звільняються від оподаткування і які не є об’єктами оподаткування. Взагалі система пільг щодо податку на додану вартість містить три групи звільнень.
Майно, товари (роботи, послуги), на які не нараховуєть-ся цей податок. Наприклад, звільняються від оподаткування операції з продажу товарів спеціального призначення для інвалідів, сільськогосподарська продукція (її переробка), ви-дана за рахунок оплати праці робітникам сільськогосподарсь-ких підприємств (крім товарів, заборонених для оплати заро-бітної плати натурою тощо).
Звільнення при перетинанні майна та імпортних мате-ріальних цінностей через митний кордон України (наприклад, експорт товарів за межі України).
Звільнення для певних підприємств. Наприклад, листом державної податкової адміністрації України закріплено, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість представництва міжнародних організацій, що створені та діють на території України відповідно до міжнародних договорів, в яких бере участь Україна. Як відомо, представництва міжна-родних організацій не можна розглядати як дипломатичні представництва держав і принцип взаємності стосовно них не застосовується. Обсяг пільг і привілеїв, у тому числі щодо по-датку на додану вартість, для таких організацій та їх персона-лу повинен визначатися відповідними положеннями міжнарод-них договорів України, згідно з якими вони створені.
5. Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість. Бюджетне відшкодування
Основою обчислення податку на додану вартість є вартість обороту, що оподатковується, який включає вартість реалізо-ваних товарів (робіт, послуг) без включення до неї самої суми
податку. Такий спосіб обчислення широко поширений і має назву «залікового», оскільки вартість обороту заліковує вартість усіх товарів (робіт, послуг). Цей спосіб використову-ють у багатьох країнах світу, які справляють податок на дода-ну вартість, в тому числі й в Україні. При використанні цього способу додана вартість включає суми, які додаються на стадії власного виробництва або споживання до «старої вартості», яка закріплюється в діючих засобах виробництва (спорудження, будови, механізми тощо) та використаній сировині. Фактично складові, які входять до вартості оподаткованого обороту, скла-даються із сум амортизаційних відрахувань, які відносяться саме до цієї стадії виробництва; заробітної платні; відрахувань на соціальне страхування; прибутку.
Такий спосіб розрахунку податку має певні недоліки. На-приклад, не беруть до уваги період між сплатою податку на додану вартість за придбані матеріали і повернення цієї суми від споживача у вартості реалізованої продукції. Необхідно звернути увагу, що перехід майна не завжди розглядають як підставу для нарахування податку на додану вартість (він може бути пов'язаний з безвідплатною передачею його з балансу на баланс між установами та організаціями, без зміни права влас-ності на вказані об'єкти, і ця операція не повинна обкладатися цим податком)1.
Обчислення та сплату податку на додану вартість за товари, які ввезені на територію України, здійснюють до і після мит-ного оформлення на основі вантажної митної декларації, в якій нарахована сума податку виділяється окремим рядком. При надходженні імпортних товарів, ввезених за цільовим призна-ченням і використовуваних не за призначенням або з комер-ційною метою, податок на додану вартість обчислюють вихо-дячи з ціни їх реалізації з урахуванням податку на додану вартість, але не нижче їх митної вартості з урахуванням фак-тично сплачених сум митних зборів, мита, акцизного збору за відповідні товари і податку на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу то-варів (робіт, послуг) вважають дату, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на бан-ківський рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів(робіт, послуг) за готівкові кошти — дата їх оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої — дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує плат-ника податку;
дата відвантаження товару, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт(послуг) платником податків.
Порядок обчислення податку обов'язково передбачає закріп-лення дати, на яку здійснюється розрахунок податку. Незва-жаючи на те, що цей елемент належить до додаткових при пра-вовому регулюванні податку, але в цій системі він, напевно, є одним з