податкових надходжень опосередковується правовідносинами, які можна класифікувати за різними підставами (за видами податків і зборів; за видами платників тощо), і в яких беруть участь різні органи, суб’єкти, уповноважені державою здійснювати певні дії. На підставі цього виділяють різні державні органи як представників держави: податкові адміністрації, митні органи, податкова міліція. Учасниками правовідносин є також державні органи, що виконують різні функції державної влади. Діяльність органів, що діють від імені держави, регулюють в основному закони (а не інші правові акти). Своєрідним є і механізм контролю за їх діяльністю.
6. Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин
Права й обов'язки суб'єктів податкових правовідносин характеризують їх юридичний зміст. Податковими правами й обов’язками обмежуються можливості й межі активності суб’єктів правовідносин. Права й обов'язки суб'єктів залежать від типу правовідносин, особливостей механізму регулювання. Велика частина податкових правовідносин — це регулятивні правовідносини, завдяки яким закріплюються і розвиваються фінансові відносини за участю держави. Але при фінансово-правовому регулюванні необхідно використовувати й методи державного примусу.
Сукупність прав і обов'язків податкових органів визначається тими цілями і завданнями, з якими законодавець пов’язує необхідність існування цих органів. Держава уповноважує останні на здійснення певних функцій в галузі управління та контролю за надходженням податків і зборів. Деталізація правового статусу цих органів відбувається через законодавче закріплення їх прав і обов'язків.
Обов'язки і права платників податків визначено головним посиланням, що випливає з конституційної норми, якою закріплено першочерговий і безумовний обов'язок — сплачувати податки (ст. 67 Конституції України). Платники податків і зборів є насамперед зобов'язаними особами. Відповідно до цього податкове законодавство і закріплює переважно обов’язок. Саме імперативний податковий обов'язок визначає правосуб’єктність платників податків.
Такими самими підходами характеризується правосуб’єктність юридичних і фізичних осіб, осіб, пов'язаних зі сплатою податків і зборів (банківські установи, податкові представники тощо).
7. Підстави виникнення, зміни і припинення податкових правовідносин
Обов'язковим елементом характеристики податкових правовідносин є підстави їх виникнення. Податкові правовідносини виникають, змінюються, припиняються і реалізуються на підставі певного комплексу різних за змістом взаємозалежних юридичних явищ, взаємодія яких припускає розвиток правовідносин. Податкові правовідносини можуть змінюватися під впливом:
а) нормативних основ, за яких норми права регулюють сферу податкових правовідносин;
б) правосуб'єктних основ, що характеризують здатність особи до участі у правовідносинах (досягнення віку тощо);
в) фактичних основ — власне основ виникнення, зміни чи припинення податкових правовідносин, що базуються на юридичних фактах.
Юридичний факт — конкретна життєва обставина, з якою норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення податкових правовідносин. Це: по-перше, факти реальної дійсності; по-друге, факти, передбачені нормами податкового права; по-третє, факти, що спричиняють певні юридичні наслідки.
Класифікувати юридичні факти можна за різними підставами.
За юридичними результатами:
правовстановлюючі — юридичні факти, з якими норми права пов'язують виникнення податкових правовідносин;
правозмінюючі — юридичні факти, з якими норми права пов’язують зміну податкових правовідносин;
правоприпиняючі — юридичні факти, з наявністю яких норми права пов'язують припинення податкових правовідносин.
Той самий факт може спричинити кілька юридичних наслідків. Наприклад, смерть одночасно є причиною припинення правовідносин зі сплати податків і причиною виникнення правовідносин зі сплати податку на майно, що переходить у порядку спадкування чи дарування.
За вольовою ознакою:
1) дії — юридичні факти, що є результатом вольової поведінки людей, результатом волевиявлення особи. Вони можуть виступати у формі:
а) правомірних дій — дій, що відбуваються відповідно до вимог податкових норм або норм, що не суперечать їм;
б) неправомірних дій — дій, що порушують вимоги закону і не відповідають приписам правових норм. На підставі правових норм приймаються індивідуальні податкові акти як правомірні юридичні дії, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення конкретних податкових правовідносин;
2) події — явища, що відбуваються незалежно від волі суб’єктів податкових правовідносин (смерть і народження людини пов’язуються з припиненням податкових правовідносин чи зміною їх режиму; стихійні лиха можуть бути передумовою введення надзвичайних податків тощо).
8. Податково-правові норми
Вихідними елементами, що формують податкове право, є податково-правові норми — правила, способи поведінки, що складають зміст податкового права. Норми податкового права по суті є фінансовими та в основному тотожні їм. Податково-правові норми не мають принципових особливостей, що дозволили б виділити на цій підставі окрему підсистему в межах фінансових норм. Деякі риси фінансових норм при реалізації податкових правовідносин виділяються більш рельєфно, чітко(наприклад імперативність), що й дозволяє говорити про певну своєрідність податково-правових норм.
Для податково-правових норм характерні такі загальні риси, що визначають норму права:
загальний характер;
формальна визначеність;
3) встановлення й охорона компетентними органами держави.
Особливості податкових норм як підвиду фінансових виявляються:
а) у змісті — вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної — з приводу встановлення, зміни, скасування податків і надходжень за їхній рахунок доходів у бюджети;визначають права й обов'язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання розпоряджень держави в сфері, що опосередковує рух податкових надходжень знизу вгору (від платника до бюджетів чи фондів);
б) у характері приписів — якщо фінансові норми в основному імперативного характеру, то податкові мають винятково наказовий характер. Держава наказує правила поведінки в категоричній формі, чітко визначає права, розміри обов’язків, окрім можливості їх однобічної (з боку зобов'язаної особи)зміни;
в) у заходах відповідальності, що охоплюють практично весь спектр можливих видів — карну, адміністративну, фінансову. Такий підхід показує, наскільки важливі для держави відносини, врегульовані податковими нормами, і наскільки держава зацікавлена в постійному поповненні доходної частини бюджету;
г) у способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб'єктів. Реалізується цей захист через механізм податкової відповідальності, що