який ре-гулює податкову систему, можуть бути такі;
Неоподатковуваний мінімум об'єкта податку. Прив'я-зуватися; до абсолютної величини грошової суми в умовах інфляції не має сенсу. Саме тому законодавець виділяє вели-чину, кратну мінімальній заробітній платі, що затверджуєть-ся Верховною Радою України й автоматично збільшується при зміні мінімуму зарплати.
Вилучення з обкладання певних елементів об'єкта опо-даткування. Найчастіше це частина доходу чи інших об'єктів податку, що спрямовується на ділі, в реалізації яких зацікавлена держава чи місцеві органи самоврядування: природоохо-ронні заходи освоєння нових технологій.
Звільнення від сплати податку окремих осіб чи категорій платників. У такий спосіб законодавець відкриває великі мож-ливості для одержання реальних доходів при зменшенні податкових вилучень, оскільки часто кошти на утримання цих суб'єктів виділяються з бюджету, і цей канал трохи спрощує рух коштів від платників по датків у бюджет, а потім у зворотному напрямку, до осіб, які їх вимагають. Досить розвинуту сис-тему таких пільг передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранти їхнього соціального захисту», що на-брав чинності з 1 січня 1994 року (п. 18 ст. 12; п. 23 ст. 13; п. 17 ст. 14; п. 19 ст. 15 Закону). Відповідно до зазначених пунктів найбільш захищеною в цьому плані є категорія інвалідів війни, що повністю звільняються від сплати податків, зборів і мита усіх видів.
Зниження податкових ставок, Цей вид пільг відображає як державне, так і регіональне значення виду діяльності, що підпадає під знижену ставку.
Відрахування з податкового окладу передбачає насампе-ред стягнення з податкового окладу, що здійснюється за пев-ний розрахунковий період.
Цільові податкові пільги можуть включати різні форми відстрочки стягування податків. Як найбільш характерний приклад можна згадати механізм використання податкового кредиту.
7. Інші податкові пільги (податкові канікули тощо).
Як своєрідні пільги Можна розглядати і деякі особливості сплати податку» форми перерахунку, хоча це вже окреме пи-тання, що повинно регулюватися на рівні інструкцій, Багато проблем було пов’язано з фіскальним характером авансових платежів, однак подібний механізм сплати може забезпечити і чимало зручностей для платника.
5. Правове регулювання територіальних податкових пільг
Якщо розглядати податкові пільги як певне звільнення платників податків (а саме так підходить російський законо-давець — ст. 56 Податкового кодексу Російської Федерації), то цілком обґрунтованим є виділення певних територій, на яких установлюється пільговий податковий режим. Такі території можуть існувати на двох рівнях:
1) нижчий рівень — території, що характеризуються звіль-неннями при використанні місцевих податків і зборів. Наприклад, відповідно до ст. 15 Закону України „Про систему оподаткування” місцеві органи самоврядування на свій розсуд можуть встановлювати частину місцевих податків і зборів і за рахунок цього формувати більш пільговий податковий режим на відпо-відних територіях;
2) вищий рівень — території спеціальних зон зі специфіч-ним пільговим оподаткуванням, що регулюється спеціальним законодавством. Такі території поділяють на два підвиди:
а) території, розташовані за межами території України (до них належать насамперед офшорні зони), де надається пільговий режим оподаткування для податкових резидентів України;
б) території, розташовані в Україні, де надається пільговий податковий режим для податкових резидентів і нерезидентів України (вільні економічні зони).
Податкове законодавство України не дає чіткого визначен-ня поняття «офшорна зона», і найчастіше термін «офшор» за-стосовується стосовно компаній, їх підрозділів. Офшорні компанії відрізняються спрощеною процедурою реєстрації, низькою ставкою корпоративного податку чи взагалі його відсутністю; мінімальним обсягом і спрощеною процедурою щорічної звітності. При виконанні деяких вимог податок на прибуток або зовсім не сплачується, або сплачується в чисто символічному розмірі.
Визначене законодавче забезпечення система офшорних зон дістала 2000 року. Президент України розпорядженням № 90/2000/РП від 21 лютого 2000 року доручив Кабінету Міністрів України визначити й опублікувати перелік офшорних зон і надалі забезпечувати його щорічне опублікування. Основною причиною, яка підштовхнула до закріплення цього переліку, послужив п. 18.3 ст. 18 Закону України «Про опо-даткування прибутку підприємств», що регламентує порядок роботи з платниками податків, які торгують з фірмами, зареє-строваними в офшорних зонах. А саме: при перерахуванні гро-шей таким фірмам за покупки дозволено відносити на витрати тільки 85% фактичної вартості товару. Інші 15% — з чистого прибутку. За невиконання цієї норми передбачені високі штрафні санкції. Поняття ж офшорних зон немає. Тому зако-нодавець пішов дещо спрощеним шляхом — закріпити вичер-пний Перелік офшорних зон, а не роз'яснювати, у чому їхня сутність.
24 лютого 2003 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік офшорних зон, до якого увійшли:
в Європі — Андорра, Гібралтар, Монако; Британські залежні території — острови Гернсі, Джерсі, Мен, Олдерні;
у Центральній Америці — Беліз, Панама;
у Карибському регіоні — Ангілья, Антигуа і Барбуда, Ару-ба, Багамські острови, Барбадос, Бермудські острови, Бри-танські Віргінські острови, Віргінські острови (США), Грена-да, Кайманові острови, Монтсеррат, Нідерландські Антильські острови, Пуерто-Ріко, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Співдружність Домініки, Теркс і Кайкос;
в Африці — Ліберія, Сейшельські острови;
у Тихоокеанському регіоні — Вануату, Маршальські острови, Науру, Німуе, острови Кука, Самоа;
у Південній Азії — Мальдівська Республіка.
Закон Україну від 23 лютого 1996 року «Про деякі питання валютного регулювання й оподаткування суб'єктів експеримен-тальної економічної зони «Сиваш» регулює створення зони для залучення іноземних і національних інвестицій на основі Ука-зу Президента України від 17 листопада 1995 року «Про захо-ди для проведення експерименту в північно-кримській експе-риментальній економічній зоні «Сиваш».
Ця територія нее в повному розумінні слова вільною еконо-мічною зоною. Вона, не має спеціального митного кордону, і пільги поширюються не на всіх суб'єктів господарювання. Ра-зом з тим зареєстровані суб'єкти зони сплачують 50 відсотків податку на прибуток і ПДВ використовують особливий мит-ний