На сьогодні в податковому законодавстві України консолідація стосується саме консолідованого виконання податкових обов'язків одного платника податків2, а не утворення консолі-дованої групи платників податків. Останній варіант існує в по-датковому законодавстві Російської Федерації.

Консолідована група платників податків може бути ство-рена лише на підставі договору між її учасниками. При цьо-му тільки за умови, якщо учасниками цієї групи є підприємства й організації — податкові резиденти. Підприємство чи організація не може бути учасником більш ніж однієї кон-солідованої групи платників податків. Банки, страхові організації також можуть бути учасниками консолідованої групи платників податків за умови, що і всі інші учасники такої групи є або банками, або страховими організаціями. Після створення консолідованої групи платників податків її реєструє як таку податковий орган за місцем обліку голов-ного підприємства.

Місцем діяльності консолідованої групи платників по-датків визнається місце Діяльності головного підприємства цієї групи. Консолідована група платників податків має всі права і «есе всі обов'язки платника податків відповідно до актів податкового законодавства. Права й обов'язки консо-лідованої групи платників податків реалізуються головним підприємством цієї групи. На головне підприємство такої групи покладаються, зокрема, обов'язки з ведення зведе-ного обліку, необхідного для правильного обчислення і сплати податків (зборів), щодо яких вона виступає як єди-ний платник податку, з безпосередньої сплати цих податків (зборів), а також подання звіту учасниками цієї групи про виконання її податкових обов'язків. Учасники консолідо-ваної групи платників податків звільняються від обов'яз-ку безпосередньої сплати тих податків (зборів), щодо яких така група виступає як єдиний платник податку. Учасни-ки такої групи несуть солідарну відповідальність за вико-нання її податкових зобов'язань по тих податках (зборах), щодо яких така група виступає як єдиний платник подат-ку, а також зі сплати відповідних пені та штрафів при не-виконанні чи неналежному виконанні головним підприєм-ством покладених на нього відповідно до актів податкового законодавства обов'язків.

Вихід підприємства зі складу консолідованої групи плат-ників податків не знімає з нього відповідальності поряд з інши-ми учасниками цієї групи щодо виконання податкових обо-в'язків такої групи.

9. Особи, що сприяють сплаті податків, зборів і мит

Під особами, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, ро-зуміються зобов'язані особи, від дій яких залежить належне виконання обов'язків платників податків, контроль за повно-тою і своєчасністю сплати податків, зборів і мит до бюджетів і надання інформації про платника податків, необхідної для на-рахування податків і зборів.

Суб'єкти, що сприяють сплаті податків, зборів і мит» є зобо-в'язаними, тобто їхні обов'язки чітко встановлені законодав-ством. До суб'єктів, що сприяють сплаті податків, зборів і мит, належать;

3) збирачі податків, зборів і мит.

Банки і фінансово-кредитні установи як суб'єкти, що спри-яють сплаті податків, зборів і мит, виконують доручення плат-ників податків про перерахування податків і зборів у бюджет у встановлений законодавством термін» Цей обов'язок банків і фінансово-кредитних установ має законодавче закріплення. Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України від 18 лютого 1997 року «Про систему оподаткування», банки й інші фінансово-кре-дитні установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) про перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) у Державний бюджет України і місцеві бюджети у встановлений законами України терміні Як особи, що сприяють сплаті податків зборів і мит, банки й інші фінансово-кредитні установи відповідно до ч. 1 ст. 12 За-кону України «Про систему оподаткування» зобов'язані пода-вати державним податковим органам на їхній запит відомості про наявність і рух коштів на поточних і депозитних рахунках платників податків — клієнтів цих установ.

Банки і фінансово-кредитні установи виступають зобов’язаними суб'єктами, оскільки їхні обов'язки підкріплюють-ся примусовою силою держави. Відповідно До ч. З ст. 12 Закону України «Про систему оподаткування» керівники й інші посадові особи банків та інших фінансово-кредитних установ за невиконання вимог, а також за ненадання орга-нам податкової служби у встановлений законом термін по-відомлень про закриття рахунків платників податків чи початку здійснення видаткових операцій по рахунку платни-ка податків до одержання документально підтвердженого повідомлення податкового органу про взяття рахунка на облік в органах податкової служби притягуються до відпові-дальності.

Статус податкових агентів характеризується деякою подвійністю. З одного боку, стосовно платників податків вони пред-ставляють фіскальні органи, оскільки реалізують функції з нарахування, обліку й утримання податку. 3 іншого боку, у відносинах з податковими органами їм призначено роль зобов'я-заних суб'єктів, що породжує деякі ідентичні обов'язки подат-кових агентів і платників податків перед податковими органа-ми. Пояснюється це також тим, що як суб'єкт податкових пра-вовідносин податковий агент, з однієї боку, виступає як особа, що сприяє сплаті податку, а з іншого — як платник податків, тобто один суб'єкт одночасно є і податковим агентом, і платни-ком податків, і, можливо, навіть більше платником податків, бо під час податкової перевірки контролюючий орган цікавить-ся таким суб'єктом насамперед як платником податків, а в ході перевірки паралельно перевіряються і функції такого суб'єкта як податкового агента. Рішення ж за результатами перевірки приймається щодо платника податків, що одночасно може ви-ступати і податковим агентом.

Слід зазначити, що обов'язки податкового агента виника-ють тільки за наявності реальної можливості утримувати і пе-рераховувати податок платника, тобто за наявності відповід-ного джерела, яке є в його розпорядженні у вигляді коштів платника податків. Якщо у платника податків немає коштів, у податкового агента не виникає обов'язку з утримання і перерахувавши податку до бюджету. Однак така ситуація спричи-няє обов'язок