Але така технічна збалансованість (нульове сальдо) позбавлена якогось економічного змісту, оскільки в такому випадку ми не може-мо нічого сказати про місце країни у світовому господарстві.

3. Рівновага платіжного балансу

Для того щоб перейти від аналізу платіжного балансу з позицій бухгалтерського обліку до його розгляду через призму еко-номічної теорії, необхідно визначити природу операцій, які відобра-жаються в ньому. Такий аналіз дає змогу поділити їх на дві великі групи. Першу групу становлять так звані «автономні» або «самостій-ні» операції, які здійснюються первинними економічними агентами під час виробничо-комерційної діяльності без урахування їхніх на-слідків для платіжного балансу в цілому (категорії І — IV). Всі інші операції об'єднуються в другу групу і називаються компенсаційними (категорія V). Вони здійснюються як відповідь на автономні опера-ції, оскільки внаслідок останніх у платіжному балансі з'являються певні «розриви», які необхідно заповнити. Іншими словами, метою компенсаційних операцій є вплив на платіжний баланс як такий. У платіжному балансі всі автономні операції записуються над умо-вною рискою, тоді як компенсаційні записи робляться під нею. У принципі така риска може бути проведена будь-де, залежно від того, який вид платіжного балансу аналізується.

Виходячи з цього рівність (1) можна переписати в такій формі:

Бпо + Брк + Стат. похибка = - Бор. (2)

Таким чином, можна зробити висновок, що платіжний баланс (точніше — його сальдо) та баланс (сальдо) офіційних операцій рів-ні за величиною, але протилежні за знаком. Отже, рівновага платіж-ного балансу має місце тоді, коли надходження та витрати збалансо-вані й офіційні резерви не змінюють своєї величини.

В економічній науці рівновага платіжного балансу розглядається в трьох аспектах, кожен з яких пов'язується з відповідним його різновидом.

У довгостроковому плані платіжний баланс перебуває в рівнова-зі, якщо країна протягом значного часу здатна платити за імпортні товари та послуги за рахунок експортних надходжень (тобто сальдо поточного платіжного балансу дорівнює нулю). Отже, в довгостро-ковому плані країна не має потреби в іноземних кредитах та грантах для розрахунків із закордонними постачальниками товарів та послуг.

Від'ємне сальдо поточного балансу свідчить про те, що витрати країни перевищують надходження. Якщо ж це сальдо позитивне, то країна отримує від міжнародних операцій більше, ніж витрачає на світовому ринку. Загалом же наявність сальдо є показником нерівно-ваги балансу за поточними операціями.

У реальному житті аналіз платіжного балансу практично не ви-ходить за межі 3 — 5 років і, як правило, охоплює економічний цикл. У середньостроковому плані країна може мати негативне сальдо по-точного балансу, якщо вона отримуватиме необхідні кошти для роз-рахунків за імпортні товари та послуги у формі кредитів та грантів. І навпаки, позитивне сальдо експорту — імпорту товарів та послуг оз-начає, що дана країна може надавати кредити іншим суб'єктам світо-вого господарства.

Середньострокова нерівновага вимірюється сальдо базового (ос-новного) балансу. Цей баланс є фактично характеристикою довго-строкової або структурної стабільності національного господарства В основі аналізу основного балансу лежить припущення про його не-чутливість до факторів короткострокової дії (як, наприклад, коли-вання валютного курсу та відсоткових ставок) і реагування лише на довгострокові зміни в розподілі ресурсів за галузями виробництва та цін на них, продуктивності пращ, смаків та уподобань споживачів та інших економічних змінних немонетарного характеру. Дефіцит (над-лишок) базового балансу є індикатором як довгострокової, так і середньострокової нерівноваги, оскільки зовнішні розрахунки не мо-жуть нормально здійснюватися без відповідного коригування зв'яз-ків країни зі світовим господарством.

У короткостроковому плані рівновага платіжного балансу має місце тоді, коли державні грошово-кредитні інститути не користу-ються своїми золотовалютними резервами. Виходячи з цього можна зробити висновок, що показником нерівноваги в короткостроковому плані є сальдо операцій за статтею «офіційні резерви» (категорія V). Від'ємне сальдо свідчить про збільшення резервів з метою запобіган-ня або обмеження подорожчання (зростання курсу) національної ва-люти, тоді як позитивне означає, що грошово-кредитні інститути користуються офіційними резервами, щоб запобігти або обмежити знецінення (падіння курсу) національної грошової одиниці.

У цілому можна назвати п'ять джерел нерівноваги платіжного ба-лансу.

Це, по-перше, сезонна та випадкова нерівновага. І й основу ста-новлять сезонні коливання у виробництві та споживанні, причому та-кі зміни не збігаються в часі й мають різний характер у кожному кон-кретному випадку. Сезонні відхилення не мають якихось вагомих на-слідків довгострокового характеру, оскільки вони існують протягом короткого проміжку часу, а дефіцит в одному періоді компенсується надлишком в іншому. Випадкова нерівновага може викликатись яки-мись непередбаченими причинами неекономічного характеру. Так, повінь чи землетрус може змусиш вдатися до форсованого імпорту продовольчих товарів, тоді як несприятливі природні умови виклика-ють скорочення експорту сільськогосподарської продукції. Очевид-но, що такі та подібні їм події (страйки, ембарго тощо) є випадкови-ми та мають, так би мовити, «одноразовий» вплив на платіжний ба-ланс. Якщо ж економічні наслідки громадянських заворушень, рево-люції та інших подій відчуваються протягом досить тривалого про-міжку часу, тоді вони не підпадають під категорію випадковостей.

Другим різновидом є циклічна нерівновага. В її основі лежить циклічний характер економічної кон'юнктури. Так, на початку 30-х років великомасштабне падіння реальних доходів та виробництва на фоні масового безробіття, яке охопило практично всі індустріальні країни, призвело до нерівноваги у платіжних відносинах. Велика депресія негативно вплинула і на платіжні баланси країн сільсько-господарського профілю, оскільки викликала катастрофічне падіння цін на аграрну продукцію та зниження заробітної плати, погіршення умов торгівлі.

Третьою формою можна вважати структурну нерівновагу. Її ос-новою є розрив між змінами в попиті на експортні й імпортні товари та пристосування національної економіки до нових умов. Відсут-ність такої пристосувальної реакції і викликає