Для того щоб платіжний баланс знову повернувся до стану рівно-ваги, необхідні відповідні зміни в структурі виробництва. Такі зміни можуть запізнюватись або гальмуватися насамперед через недоліки функціонування цінового механізму. Основою таких недоліків мо-жуть бути високий рівень монополізації окремих секторів вироб-ництва, протекціоністські заходи, адміністративне регулювання цін та інші причини.

Безпрецедентна за своїми масштабами ситуація структурної не-рівноваги склалася в 1974 p., коли країни — члени ОПЕК практично в 4 рази підвищили ціну на нафту. Саме труднощі з оплатою імпор-ту нафти, з якими зіткнулися нафтоімпортуючі країни, значною мі-рою спричинили економічну кризу в середині 70-х^юків. Немає сум-ніву, що наступне подвоєння цін на нафту в 1979 p. викликало світо-ву економічну рецесію на початку 80-х років.

Дестабілізуючі валютні спекуляції та відтік («втеча») капіта-ну вважаються четвертою причиною нерівноваги платіжного балан-су. Хоча ці явища мають різну природу, але, як правило, вони відбу-ваються одночасно. Слід підкреслити, що відтік капіталу сам по собі викликає нерівновагу, оскільки невпевненість його власників щодо безпеки коштів інколи не має економічного підґрунтя, а спричи-нюється побоюваннями таких подій, як війна, революція, націоналі-зація іноземних підприємств унаслідок зміни політичного режиму в країні тощо.

Крім зазначених, існують й інші джерела нерівноваги. Так, дуже часто нерівновага виникає внаслідок нереалістичного валютного курсу, в основі якого, в свою черіу, лежить комплекс заходів валют-ного регулювання. Окремі економісти говорять про вікову нерівно-вагу, яка виникає внаслідок технологічних та інших змін у міру пе-реходу економіки з одного ступеня розвитку на інший.

4. Фактори, які визначають платіжний баланс

1) Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

Із посиленням західноєвропейського і японського центрів, зростанням їх економічного і науково-технічного потенціалу, експансією на світових ринках товарів і капіталів платіжні баланси ряду країн Західної Європи (особливо ФРН) і Японії в 70-80-ті роки, як правило, зводилися із значним позитивним сальдо, що перетворилось на одну з гострих проблем міжнародних економічних і валютно-кредитних відносин. Падіння конкурентоспроможності американських товарів, пов'язане з підвищенням курсу долара, призвело до погіршення поточного платіжного балансу США в 1982-1985 рр. Японії вдалось активізувати поточні операції свого платіжного балансу, а ФРН - значно зменшити дефіцит і вирівняти платіжний баланс переважно внаслідок покращання показників зовнішньої торгівлі.

2) Циклічні коливання економіки.

На платіжних балансах відбива¬ються коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, адже від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньо¬економічні операції. Коливання платіжного балансу, зумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Експорт товарів, капіталів, послуг сильно реагує на зміни умов світового ринку. В силу асинхронності сучасні економічні цикли впливають на платіжний баланс найчастіше непрямо. Світові економічні кризи призводять до значних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3) Зростання закордонних державних витрат.

4) Мілітаризація економіки і військові витрати.

Непрямий вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень.

5) Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності.

У сучасних умовах рух фінансових потоків став важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це зумовлено збільшенням масштабів вивезення капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів за лібералізації умов угод. Важливими факторами руху капіталів стали посилення нерівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позичкових коштів для покриття його пасивного сальдо. Внаслідок цього фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою від комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитні ризики, насамперед ризик неплатоспроможності позичальника.

6) Зміни в міжнародній торгівлі.

НТП, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну базу спричиняють структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Інтенсивнішою стала торгівля готовими виробами, зокрема науковомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. У географії товарних потоків позначилась тенденція до розширення обміну між промислове розвинутими країнами (70 % світової торгівлі; країни ЄС - 38 %) при скороченні питомої ваги країн, що розвиваються, в їх зовнішній торгівлі. Посилився вплив нецінових факторів конкуренції - новизни, якості, надійності, термінів постачання продукції на платіжний баланс.

7) Вплив валютио-фіиансових факторів на платіжний баланс.

Нестабільність світової валютної системи погіршує умови міжнародної торгівлі і розрахунків. Девальвація переважно заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших однакових умов. Коливання курсу провідних валют, які використовують як валюти ціни і платежу, впливають на платіжні баланси більшості країн.

8) Негативний вплив інфляції на платіжний баланс.

Підвищення цін знижує конкурентоспроможність національних товарів, ускладнює їх експорт, заохочує імпорт товарів і сприяє відтоку капіталів за кордон.

9) Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи тощо негативно впливають на платіжний баланс.

5. Державна політика коригування платіжного балансу України

Платіжний баланс не може залишатися в стані нерівноваги протягом невизначеного часу. Тому поява досить стійкого платіжного дефіциту змушує уряд країни здійснювати інтервенцію в економіку. Масштаби, час та інструменти такої інтер-венції залежать від величини дефіциту та його характеру.

У короткотерміновому плані країна може компенсувати дефіцит платіжного балансу за рахунок офіційних резервів. Це найбільш прос-тий шлях. Якщо ж резервів недостатньо або через певні умови уряд не хоче користуватися ними, тоді досягти рівноваги платіжного балансу можна за рахунок залучення короткотермінового капіталу в Україну.

Ситуація ускладнюється тоді, коли дефіцит платіжного балансу не можна подолати за рахунок використання зовнішніх джерел фі-нансових коштів. У цьому випадку уряд може вдатися до одного з таких засобів:

1) провести дефляційну політику, спрямовану на зменшення цін та доходів порівняно з іншими країнами;

2) девальвувати національну валюту;

3) запровадити валютний контроль та обмеження на валютні опе-рації.

Перші два