Реферат

на тему:

Плата за торговий патент

Сьогодні суб'єкти підприємницької діяльності для оподат-кування своїх доходів можуть використовувати такі системи:

Кожна з цих систем має специфічні особливості. Наприк-лад, першу можуть застосовувати всі суб'єкти господарюван-ня без будь-яких обмежень, а дві останні мають деякі умови-обмеження, дотримання яких дає можливість їх застосовувати. Зазначені системи оподаткування припускають добровільність їхнього обрання і тому є альтернативними.

Плату за торговий патент закріплено в п. 19 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" як самостійний вид загальнодержавних податків і зборів. Однак цей обов'язковий платіж посідає проміжне положення між власне податками і державним дозволом.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 23 березня 1996 р. «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», (далі — Закон про патентування) торговий патент — це дер-жавне посвідчення, що засвідчує право суб'єкта підприємниць-кої діяльності чи його структурного (відособленого) підрозділу займатися певними видами підприємницької діяльності.

Патентуванню підлягають такі види діяльності, які й є об'єк-том патентування:

Визначення видів діяльності, що підлягають патентуванню, заборонено іншими нормативними актами, крім вищезгадано-го Закону, а також рішеннями органів місцевого самовряду-вання. Виходячи з цього, зауважимо, що наведений перелік об'єктів оподаткування є вичерпним і ніякі інші види підприє-мницької діяльності патентуванню не підлягають.

Необхідно також назвати види діяльності у сфері торгівлі та надання побутових послуг, на які не поширюється чинність Закону про патентування:

1) на підприємства й організації Укоопспілки, військової торгівлі, аптеки державної власності і торгово-виробничі дер-жавні підприємства робочого постачання в селах, селищах і містах районного підпорядкування;

2) на суб'єктів підприємницької діяльності—фізичних осіб, що:

а) здійснюють торгову діяльність з лотків, прилавків і сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків усіх форм власності;

б) сплачують податок на промисел у порядку, передбачено-му чинним законодавством;

в) здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому виді, так і продукції їхнього забою в сирому вигляді й у вигляді первинної переробки), продукції особистого бджільництва;

г) сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення до-говорів про відчуження особистого майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу в календарний рік;

д) сплачують фіксований податок відповідно до законодавства про оподаткування доходів фізичних осіб;

3) на суб'єктів підприємницької діяльності, утворених громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги відповідно до чинного законодавства і здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і продукцією, виготовленої на підприємствах Українського суспільства сліпих й Українського суспільства глухих.

Платниками за патенти згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону про па-тентування є такі суб'єкти: юридичні особи і суб'єкти підприєм-ницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їх відособлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо), які займаються підприємницькою діяльністю, передбаченою частиною першої статті 1 Закону. Виходячи з цього, можемо виділити три гру-пи платників:

Однак обов'язкова умова, за якої зазначені категорії рези-дентів і нерезидентів є суб'єктами патентування, — це здійснен-ня ними певного виду діяльності, що підлягає патентуванню.

Вартість торгового патенту встановлюється для кожного окремого виду підприємницької діяльності і тому залежить від останніх. При цьому Законом про патентування плата за тор-гові патенти на здійснення операцій з торгівлі готівковими ва-лютними цінностями й операцій з надання послуг у сфері граль-ного бізнесу встановлена у вигляді фіксованих сум, а плата за торгові патенти на здійснення торгової діяльності і щодо на-дання побутових послуг обмежена мінімальними і максималь-ними розмірами. Конкретний розмір такої плати встановлюєть-ся органами місцевого самоврядування і залежить від місця розташування об'єкта, що підлягає патентуванню, виду нада-них послуг чи асортименту товарів.

Внесення плати за торговий патент (щомісяця або щоквар-талу) відображається податковими органами за місцем його придбання в особистому рахунку платника. Щодо торгових патентів на здійснення торгової діяльності і надання побуто-вих послуг можлива попередня оплата на наступні за поточ-ним роки (але не більше ніж на три роки), при цьому у таких випадках суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків до внесення плати за торговий патент, якщо надалі (після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки) буде збільшено вартість торгового патенту.

Строк дії торгового патенту також залежить від виду діяль-ності, що підлягає патентуванню. Після закінчення строку дії

торговий патент обов'язково повертають до податкового орга-ну за місцем його видачі.

Порядок придбання торгового патенту регламентується За-коном про патентування, а також Положенням про виготовлен-ня, збереження і реалізацію торгових патентів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 р. Підставою для придбання торгового патенту є заявка, що має містити такі відомості: а) найменування суб'єкта підприєм-ницької діяльності; 6) витяг з установчих документів про юридичну адресу суб'єкта підприємницької діяльності, а у ви-падках, якщо патент придбають для структурного (відособле-ного) підрозділу, — довідку органа, що погодив місцезнахо-дження структурного (відособленого) підрозділу, зі вказівкою цього місця; в) вид підприємницької діяльності, здійснення якого вимагає придбання торгового патенту; г) найменування документа про повну чи