межами. Перелік територій, на яких застосовувався спеціальний торговий патент, затвер-джував Кабінет Міністрів України. Такими територіями були: м. Краматорськ Донецької області, Хустський район Закарпатської області, м. Миронівка Київської області, м. Іллічівськ Одеської області, м. Шпола Черкаської області, м. Нова Кахов-ка Херсонської області, м. Велика Ялта, м. Алушта, м. Судак, м. Євпаторія, м. Феодосія, м. Саки, м. Луганськ, м. Білгород-Дністровський Одеської області, смт Затока Одеської області, смт Сергіївка Одеської області.
По-четверте, плату за спеціальний торговий патент встанов-лювали органи місцевого самоврядування, причому вартість та-кого патенту Законом про патентування не встановлювалася і не обмежувалася межами, встановленими для таких видів під-приємницької діяльності. Його вартість встановлювалася за єдиною методикою для всіх суб'єктів підприємницької діяль-ності чи окремо для фізичних чи юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, місцевими органами один раз у рік після затвердження місцевого бюджету. Причому обов'яз-ково враховується місцезнаходження пункту продажу товарів і асортиментний перелік товарів або місцезнаходження об'єкта з надання таких послуг та їх вид.
Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеці-альний патент, звільнявся від сплати таких обов'язкових пла-тежів:
податку на додану вартість, крім податку з операцій ввезення товарів на митну територію України чи одержання від нерезидентів робіт для їх використання чи споживання на митній території України;
податку на доходи фізичних осіб;
податку на прибуток підприємств, крім податку з прибут-ку, отриманої у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, і доходів від фрахту транспортних засобів;
плати (податку) за землю;
збору за спеціальне використання природних ресурсів;
збору на обов'язкове соціальне страхування;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
відрахування і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
комунального податку;
10) ринкового збору;
11) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг.
Слід особливо звернути увагу, що таке звільнення застосо-вувалося лише щодо тих податків і зборів, обов'язок сплати яких виникав виключно в межах діяльності, що вимагала спе-ціального патенту. Якщо ж суб'єкт підприємництва займався одночасно іншими видами діяльності, він був зобов'язаний ве-сти їх окремий (податковий) облік, і сплачувати податки і збо-ри щодо цих видів діяльності на загальних підставах.
Кошти, одержані від продажу торгових патентів, зарахову-ються до бюджетів місцевого самоврядування (місцевих бюд-жетів) за місцем оплати торгового патенту.
Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.