включаються у вигляді додатку до ціни товару чи тарифу на послуги і чуються споживачами цих товарів. При прямому оподаткуванні грошові відносини виникають між державою та самим платником податку, при непрямому - суб'єктом податку стає продавець товару (послуги), який виступає посередником між іржавою та виробником, споживачем товару чи послугами.
За останні роки Державний бюджет України поповнюється за рахунок нових видів податків, зборів і платежів та неподаткових надходжень;
плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних
копалин;
рентна плата за нафту та природний газ, які видобуваються в Україні;
надходження до інноваційного фонду;
- надходження від реалізації дорогоцінних металів та ін.
Постійні зміни та доповнення податкового законодавства України призводять до недоодержання спрогнозованих показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її недосягнення кінцевого результату - прибутку, рентабельності, окупності капіталовкладень та ін. Це створює фактор невизначеності підприємств у податковій системі України.
У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне, або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України,
Своє відображення законодавчі закріплення повинні також знайти у Податковому кодексі України, який регулював би всі питання податкових відносин між державою та платником податку.
Згідно з розпорядженням Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ та виведення економіки України з кризи" № 298/97 від 18.08.97 р. та його дорученням № 1-14/464 від 24.07.98 р., а також дорученням Прем'єр-міністра України № 18567/1 від 09.09.97 р. до кінця. 1997 р. мав бути розроблений та представлений на розгляд Верховної Ради України проект Податкового кодексу України.
Розроблені Концепція та структура проекту Податкового кодексу України були розглянуті та в цілому узгоджені на засіданні Кабінету Міністрів України 31.08.98 р
Згідно з Концепцією Податкового кодексу України його положення мають бути спрямовані на необхідність створення в Україні стабільної та ясної для розуміння податкової системи з чітким визначенням порядку стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування.
Концепцією Податкового кодексу визначено 23 види загальнодержавних податків, місцевих зборів та інших обов'язкових платежів замість 33, передбачених діючим законодавством України "Про систему оподаткування".
До загальнодержавних податків передбачається включити такі податки, збори та обов'язкові платежі:
Податок на прибуток підприємств.
Податок на доходи фізичних осіб.
Податок на додану вартість.
Акцизний збір.
Мито.
Державне мито.
Податок на майно.
Рентні платежі.
Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
Збір за спеціальне використання природних ресурсів.
До складу місцевих податків і зборів:
Податок з реклами.
Комунальний податок.
Готельний збір.
Збір на паркування автотранспорту.
Ринковий збір.
Курортний збір.
Збір за організацію концертних заходів.
8. Збір за проїзд територією прикордонних населених пунктів автотранспорту, що прямує за кордон та з-за кордону
9. Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.
10.Збір за надання в користування земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.
Збір за здійснення соціально-побутових селищах, селах.
Місцеві акцизні податки.
Місцевий податок на прибуток.
До переліку загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів не були включені збір до Фонду для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, на обов'язкове соціальне страхування та обов'язкове пенсійне страхування, до Державного дорожнього фонду та Державного інноваційного фонду.
Концепцією Податкового кодексу передбачалося збереження діючого порядку оподаткування прибутку підприємств з уточненням окремих його норм.
Податкова політика в оподаткуванні доходів громадян спрямована на зниження рівня оподаткування доходів громадян з відносно малими доходами, на перегляд ставок оподаткування та, зокрема, стосовно оподаткування громадян, які займаються підприємницькою діяльністю.
При оподаткуванні доходів фізичних осіб пропонувалося застосовувати диференціацію ставок податків залежно від розміру отримуваного доходу. Замість діючих п'яти ставок оподаткування - 10, 15, 20, ЗО та 40% передбачалося введення трьох ставок: 10%, 20% та 30%. Гранична ставка податку передбачалася на рівні 30% (замість 40%), тобто на рівні оподаткування прибутку підприємств, з одночасним розширенням бази оподаткування та встановленням пільг на доходи фізичних осіб для всіх груп платників.
Норми діючого податку на додану вартість передбачалося зберегти у Податковому кодексі з деякими змінами.
Кодексом передбачалося встановити оптимальні ставки акцизного збору в такому розмірі, який давав би змогу забезпечити реальні надходження до бюджету і відповідно суттєво скоротити перелік товарів (послуг), на які встановлюється акцизний податок.
Податковим кодексом не передбачалося внесення кардинальних змін до порядку оподаткування землі; передбачалося переглянути розмір податку на землю з метою його зменшення для виробників продукції.
Податковим кодексом передбачено здійснення вдосконалення оподаткування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.
Велика кількість місцевих податків зумовила їх зміни, а також зміни контролю, який на сьогодні занадто ускладнений потребує значних витрат.
Введено нові місцеві збори, такі як збір за проведення концепної діяльності, збір за надання у використання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення індивідуального житла та гаражів у населених пунктах, збір за проведення соціально-побутових заходів у селищах, селах (самооподаткування), місцеві акцизні податки та податок на прибуток.
У Податковому кодексі України передбачена, з метою підтримки окремих платників податків, окремих народного господарства, малого підприємництва, сільськогосподарських виробників, окремих категорій платників можливість застосування для них спрощеної системи; для сільськогосподарських виробників - можливість сплачувати фіксований сільськогосподарський податок.
Для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності замість податків та обов'язкових платежів пропонується сплата вартості патенту на їх визначений вид діяльності, а також передбачено Положення щодо порядку отримання разового патенту фізичними особами, не зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.
Положеннями