Реферат

на тему:

Мито

ПЛАН

Місце митних платежів у системі податків і зборів України

Мито, його специфіка і види

Література

1. Місце митних платежів у системі податків і зборів України

У системі платежів до доходної частини бюджету входить досить стійка група надходжень за здійснення державними органами юридично значущих дій. Вони посідають специфіч-не місце в системі фіскальних платежів. З одного боку, вони дуже схожі з податковими платежами як за історією виник-нення, так і за механізмом вилучення. Найбільш близько митні платежі примикають до непрямих податків (деякі автори по-єднують їх в одну групу платежів). З іншого боку, на відміну від податків подібні платежі мають чітко виражений умовний характер, що не властиво податкам.

У цій праці слід розглянути митні платежі з кількох при-чин. По-перше, важко уявити механізм акцизів хоча б без зга-дування про мито, що реалізує однакову чи близьку акцизам мету. По-друге, відбувається своєрідне зближення, а іноді і взаємопроникнення чисто податкових механізмів і специфіч-них — митних платежів (наприклад, законодавець ввів у ме-ханізм регулювання об'єкта податку на додану вартість специ-фічний елемент — митну вартість). І, по-третє, митні платежі являють собою важливий канал накопичення бюджету і харак-теризувати податковий прес (тиск), не розглядаючи мито, — означає розглядати проблему поверхово.

2. Мито, його специфіка і види

Мито являє собою один з головних видів митних платежів і виступає у формі обов'язкового внеску, що стягується митни-ми органами.

Мито — це вид митного платежу, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон держави (ввезених, тих, що вивозять або надходять транзитом). Поряд з чисто фіскальною

мито виконує як стимулюючу, так і захисну функцію. Захисна функція мита припускає формування бар'єрів, що перешкод-жають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних щодо національних або в яких держава не зацікавлена.

Стимулююча функція формує передумови інтересу до збіль-шення експорту. Економічно розвинуті країни орієнтовані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, зроблених у країні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки. Було б помилкою вва-жати, що це порівняно нова ідея. На подібних позиціях стояли кілька століть тому представники школи «меркантилістів», хоча вони й надмірно зміщали акценти в бік торгівлі.

Мито має багато спільних рис з непрямими податками і, насамперед, з акцизним збором:

Однак умовний характер мита (перетинання митного кор-дону) не дозволяє віднести його до податків.

Диференціювати види мита можна за кількома критеріями. Наприклад, за характером спрямованості переміщуваних то-варів, об'єктів розрізняють мито:

а) ввізне;

б) вивізне;

в) транзитне.

Платниками мита є особи, що ввозять (вивозять) або пере-міщають товари через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і упов-новажена особа (декларант). На відміну від податкового регу-лювання, тут можлива передача обов'язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару. При характеристиці платника мито поділяють на таке, що спла-чується:

а) юридичними особами;

б) фізичними особами. У цьому разі значно відрізняються ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару:

для особистого користування (ставки порівняно невеликі) або виробничого (рівень ставок вище).

Об'єкт мита являє собою митну вартість переміщуваних то-варів, щодо яких нараховується мито. Митна вартість перера-ховується у національній валюті за курсом Національного бан-ку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території. Це, однак, не виклю-чає різноманіття ставок:

а) адвалерні — ставки, що встановлюються у відсотках до митної вартості оподатковуваних товарів;

б) специфічні — ставки, що нараховуються у встановлено-му розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Ця ставка припускає специфічну характеристику това-ру, тоді як попередня припускає знеособлений предмет обкла-дання;

в) комбіновані (змішані) — ставки, що поєднують взаємо-дію обох видів митного обкладення при нарахуванні мита. Змі-шане мито використовують як доповнення до специфічних або у разі їх недостатньої ефективності, зокрема в Австралії. У США при обкладанні імпорту годинників митна ставка вста-новлюється як залежно від ціни, так і від кількості каменів у годиннику;

г) сезонні — ставки, за допомогою яких можливо оператив-не реагування на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може пе-ревищувати шести місяців;

ґ) особливі — являють собою ставки, що реалізують захисні функції мита:—

антидемпінгові — ставки, що являють собою певну над-бавку до звичайного імпортного мита. Застосовуються при вве-зенні на територію держави товарів за цінами більш низьким (демпінговими, непридатними), чим їх ціна в країні, що виво-зить, і тому загрожують підірвати основи виробництва країни-імпортера. За допомогою антидемпінгового мита ціни імпор-тованих товарів піднімаються до рівня, на якому з ними мо-жуть конкурувати вітчизняні.

Досить гостро стоїть питання про чітке юридичне визначен-ня поняття «демпінг». У 1967 році Женевська конференція ГАТТ прийняла Міжнародний антидемпінговий кодекс, ратифікований більшістю розвинутих країн, що вступив у силу в 1968 році. До цього часу приймали аналогічні національні акти (США — 1921 рік; Франція — 1958 рік; Великобританія — 1957 рік; ФРН — 1962 рік; Італія — 1963 рік). Австрійський анти-демпінговий закон відрізняється досить чітким визначенням, відповідно до якого експорт вважається демпінговим, якщо експортні ціни на 20 відсотків і більше нижчі за ціну товару на внутрішньому ринку і мінімум на 8 відсотків за світові;