Центральні банки

Центральний банк Ї це емісійний, розрахунковий та касовий центр, що здійснює нагляд за усією кредитною системою і використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави.

Головне призначення ЦБ Ї управління грошовим оборотом для забезпечення стабільності національної грошової одиниці та не інфляційного розвитку економіки.

В ринковій економіці ЦБ не здійснює комерційну діяльність і отриманий прибуток перераховує до державного бюджету. ЦБ юридично незалежний від виконавчих органів влади, керується лише національними інтересами та чинним законодавством. Він самостійно розробляє заходи щодо реалізації визначених урядом пріоритетів грошово-кредитної політики, бере участь у формуванні пропозиції грошей, здійснює емісію готівки, стимулюючи кон’юнктуру в країні.

До початку 19 ст. не було чіткого розмежування між комерційними і центральними банками і децентралізована емісія грошей дозволяла комерційним банкам випускати гроші в обіг у необмежених обсягах що призвело до неможливості обміну грошових знаків на золото. В результаті банкноти, зростаючи в обсязі, витіснили з обігу золоті монети, що зумовило централізацію і монополізацію державою банкнотної емісії шляхом обмеження кількості емісійних банків.

Форми виникнення центральних банків:

еволюційна Ї протягом тривалого часу поступово монопольне право емісії банкнот закріпилося за одним банком (Англія, Франція, Гол.);

директивна Ї держава приймає рішення про заснування центрального банку, надаючи йому монопольного права емісії банкнот, функцій нагляду за діяльністю комерційних банків та грошово-кредитного регулювання економіки (НБУ, Німеччина, США);

Форми організації ЦБ: державна та акціонерна.

Роль і місце ЦБ в економіці визначається монетарною політикою уряду:

при дотриманні кейнсіанських концепцій, центральний банк осилює втручання за рахунок адміністративно-розпорядних методів регулювання економіки;

в умовах монетарних поглядів втручання ЦБ у грошово-кредитну політику обмежується тільки впливом на грошову масу в обігу за рахунок економічних важелів.

ЦБ як агент уряду повинен враховувати загальноекономічні цілі та узгоджувати дії з урядом і іншими державними інституціями, що формують в країні економічну і фінансову політику.

Емісійна функція ЦБ Ї ЦБ прогнозує необхідну для розвитку економіки грошову масу (готівкову і безготівкову), здійснює емісію готівкових та кредитних грошових знаків згідно затвердженого проекту уряду.

Кредитна емісія відбувається за рахунок кредитування комерційних банків, уряду і зрідка великих підприємств.

Процедура випуску грошей у готівковій формі здійснюється шляхом продажу банкнот і монет комерційним банкам в обмін на їх резерви, що знаходяться на їх коррахунку в ЦБ.

Емісія депозитних грошей відбувається шляхом кредитування комерційних банків, купівлі цінних паперів та іноземної валюти. Так ЦБ збільшує свої активи, що зумовлює зростання його пасивів Ї утворення грошей.

Отже, емісія банкнот Ї джерело фінансових ресурсів (пасиву) ЦБ.

Оскільки зменшується питома вага готівкових розрахунків, зменшується значення емісійної функції.

Функція банку банків полягає у касовому, розрахунковому і кредитному обслуговуванні комерційних банків.

ЦБ відкриває кореспондуючі рахунки комерційним банкам, проводить міжбанківські розрахунки, кредитує та організовує систему рефінансування, надає денні і нічні кредити для завершення міжбанківських розрахунків, встановлює правила, форми і стандарти розрахунків в країні, видає дозволи на здійснення клірингових операцій.

Рефінансування комерційних банків полягає у наданні ЦБ їм кредитів з метою підтримання поточної ліквідності. Такі кредити надаються на короткий термін (до 1 року) у вигляді ре дисконтування векселів, під заставу цінних паперів або через операції “репо”. В результаті зростають первинні резерви комерційних банків і збільшується Ms в обігу.

Методи рефінансування:

прямий Ї кредит надається ЦБ банку, що звернувся із кредитною заявкою;

тендерний (аукціонний) Ї на основі кредитних заявок комерційних заявок комерційних банків організовуються торги.

Центральні банки здійснюють регулювання діяльності комерційних банків і банківський нагляд.

Банківське регулювання Ї система заходів, що визначають загальні принципи і правила банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Банківський нагляд Ї це система контролю та активних засобів впливу, спрямованих на забезпечення дотримання банками у процесі їх діяльності вимог законодавства України і встановлених економічних нормативів.

Банківський нагляд здійснюється з метою забезпечення стабільності та захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Функція банку уряду полягає у організації ЦБ касового виконання державного бюджету Ї організація надходження та видачі грошових коштів у процесі виконання державного бюджету. ЦБ виступає кредитором уряду, здійснюючи кредитування у формі прямих позик або шляхом емісії та розміщення на відкритому ринку державних цінних паперів.

У світовій практиці в умовах розбалансованості бюджету здійснюється за рахунок емісії і розміщення цінних паперів на внутрішньому і зовнішньому ринках, а тимчасового зриву у виконанні бюджету Ї у вигляді короткотермінових позик під майбутні грошові надходження.

Обслуговують ЦБ операції на міжнародному ринку у якості фінансових агентів і представляючи інтереси своїх країн у міжнародних організаціях.

ЦБ здійснюють зберігання та операції із золотовалютними резервами країни, що використовуються центробанками як гарантійно-страхові фонди для міжнародних платежів і підтримки курсу національної валюти за рахунок інтервенцій валюти на валютному ринку.

Функція грошово-кредитного регулювання економіки Ї регулювання грошової пропозиції шляхом розробки стратегії і тактики монетарної політики в країні з метою забезпечення стабільності і купівельної спроможності національної грошової одиниці.

Процентна політика ґрунтується на регулюванні ЦБ офіційної облікової ставки, за якою комерційні банки отримують позики під заставу векселів чи державних цінних паперів. Облікова ставка Ї базова ціна грошової одиниці. При її підвищенні зменшується попит на цінні папери і навпаки.

Регулювання обов’язкових резервів Ї зміна величини безпроцентних вкладів комерційних банків на їхніх рахунках у центральному банку, розмір яких встановлюється у визначеній пропорції (нормі) до банківських зобов’язань.

Резервні вимоги можуть виставлятися до всіх банківських пасивів або тільки до окремих зобов’язань, наприклад, депозитів клієнтів. Підвищення HR зменшує кредитний потенціал банку і Ms.

Політика операцій на відкритому ринку полягає у