даному етапі розвитку нашої держави склалася така ситуація , коли багато підприємств функціонують на межі банкруцтва і формування прибутку є нерегулярним , а це , в свою чергу , приводить до нерегулярності надходжень прибуткового податку до бюджету держави . Отже можна зробити висновок , що в даній ситуації фіскальна функція податку на прибуток підприємств відходить на другорядний план . Цю функцію взяли на себе непрямі податки ( ПДВ та акцизний збір ) , які є найбілішими джерелами надходжень до бюджету країни .
Виходячи з вищесказаного , податку на прибуток має бути відведена роль регулятора економічних відносин в нашій країні . ( Схема № 1 )
Як видно зі схеми первинне послаблення податкового тиску приводить в кінцевому випадку до зростання обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це в свою чергу дасть можливість знизити податковий тиск за іншими податками і перейти від кількісного підходу при стягуванні податку до якісного .
Використання податку на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово господарських рішень ( Схема 2 )
Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє мінімальний вплив на прийняття рішень на мікроекономічному рівні , може не впливати негативно на зростання макроекономічної ефективності . За цієї обставини нейтральність податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова оподаткування .
Значний вплив на економічні процеси має нейтральність податку щодо розподілу прибутку .
Взагалі існує два основних види прибутку :
розподілюваний ( той що йде на виплат у дивідендів )
нерозподілюваний ( той що залишається в розпорядженні підприємства )
Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у встановленні державою різних або однакових ставок на різні види прибутку .
Схема № 2 Взаємозв’язок оподаткування прибутку підприємств та їх ділової
активності
Схема 3 Нейтральність оподаткування [4]
Це залежить насамперед від макроекономічних цілей держави щодо джерел фінансування діяльності підприємств . Якщо пріоритетом є спрямування на укрупнення
підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілюваний прибуток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується за найвищою ставкою ; крім того держава встановлює на досить високому рівні податок на дивіденди що виплачуються власникам корпоративних прав .
Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку ( розподілюваного і нерозподілюваного ) оподатковується за однаковою ставкою . Дана ситуація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми . Механізм такого стимулювання наступний : дивіденди , які спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів .
Це зроблено для того , щоб менеджери компанії могли переконати акціонерів , що якщо вони вкладуть свої дивіденди в розвиток виробництва то фактично вони збільшать свої активи ( через збільшення активів компанії ) значно в більшій ступені ніж коли б вони отримали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди грошами то повинні будуть сплатити 30 % податок на дивіденди .
Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші : згідно з новим законодавством на внесену до бюджету суму податку на дивіденди зменшується сума податку на прибуток підприємства [5], тобто воно отримує додаткові оборотні кошти
Інший аспект прояву регулюючої функції податку на прибуток підприємств розглядається у взаємозв’язку з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва та частину прибутку ( яка вилучається у вигляді податку ) від їх використання
Основним критерієм нейтральності податку на прибуток підприємств щодо мобільності факторів виробництва є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію виникають проблеми ухилення від сплати податку на прибуток шляхом переміщення діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з меншим рівнем оподаткування чи більш сприятливими нормами нарахування амортизації .
Ця проблема особливо актуальна для України , де спостерігається значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон
На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування .
Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через податок на прибуток є встановлення пільг малим підприємствам .
Як показав світовий досвід малі фірми це основні представники венчурного підприємництва , тобто підприємництва пов’язаного з ризиком , інноваціями , впровадженням нетрадиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни .
При чому визначення малого підприємства повинно базуватися не на кількості працюючих ( як це зроблено в нашій країні ) , а на прибутковості фірми .
Досвід такої класифікації існує в США . Основна федеральна ставка податку на прибуток корпорацій складає 34 %, але вноситься він ранжовано . За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 % , за наступні 25 000 дол. – 25 % і лише на решту суми вступає в дію основна ставка . Майже така ж схема працює і Великобританії , але в цій країні корпорації діляться на дві групи :
Дрібні ( з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 25 %
Великі ( з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за