обігу на основі сучасного міжнародного вексельного права [43,с.89].

Проте, в банку «Дністер» вексель як розрахунковий документ не використовується. Це пов’язано насамперед із недостатньо врегульованою законодавчою базою.

Для нормального застосування векселів, обліку їх та діяльності судочинства вексельний обіг слід регулювати законами з вексельного законодавства та ратифікувати Женевську угоду з вексельного законодавства. Ці питання має вирішити й узаконити Верховна Рада України.

3.2.Пропозиції щодо впровадження електронного акредитиву як нової форми безготівкових розрахунків

Однією з важливих практичних умов функціонування ринкової еко-номіки є вирішення проблеми з мінімізації ризику виникнення креди-торської та дебіторської заборгованостей між суб'єктами господарської діяльності у процесі здійснення оплати за поставку товарів чи надання послуг. Цю проблему можна вирішити шляхом удосконалення механіз-му безготівкових міжгосподарських розрахунків.

Очевидно, що сьогодні в Україні в умовах становлення ринкових відносин найменш ризиковим є акредитивний спосіб платежів. Однак внаслі-док недосконалості організаційно-правової бази та складності механізму здійснення процесу оплати за акредитивами ця форма безготівкових міжгосподарських розрахунків використовується дуже рідко. Натомість надто поширений такий спосіб платежу, як попередня оплата за формою платіжних доручень, що зумовлює виникнення суттєвого ризику неви-конання постачальником своїх зобов'язань перед платником та кризи не-платежів.

Завдяки глобальному інформаційно-технологічному прогресу останнім часом в Україні все більшої популярності набуває принципово новий вид господарської діяльності — електронний бізнес, різновидом якого є елек-тронна комерція у всесвітній мережі Інтернет. Внаслідок цього з'явили-ся нові інструменти, які дають змогу адаптувати теперішню недосконалу форму акредитивних розрахунків до потреб сучасних міжгосподарських відносин.

Запропонована концепція електронного акредитиву може стати основою для створення оптимальної моделі врегулювання взаємовідносин між суб'єктами господарської діяльності (СГД) у процесі товарно-грошового обміну із застосуванням безготівкових розрахунків у прин-ципово новій формі.

Джерела виникнення ризику невиконання взаємних зобов'язань суб'єктів господарювання та шляхи його мінімізації.

Відносини між плат-ником (покупцем, замовником) і одержувачем платежу (постачальником, виконавцем, бенефіціаром) базуються на взаємному узгодженні інтересів кожної зі сторін, зокрема платники зацікавлені у своєчасному отриманні від постачальників якісного товару чи прийманні від підрядчиків завер-шених робіт, послуг, але не зацікавлені у своєчасному погашенні креди-торської заборгованості. Тому для покупця більш зручною формою роз-рахунків є післяплата. Водночас постачальники прагнуть впев-нитись у платоспроможності покупця та якомога швидше отримати пе-редоплату. Однак передоплата знижує стимул виконавця до швидкого та якісного погашення своїх зобов'язань перед платником. Таким чином, створюється конфлікт, у результаті якого виникають ризик затримки платежу чи зовсім неплатежу зі сторони покупців та ризик непоставлення оплачених товарів (ненадання оплачених послуг) чи поставлення не-якісних товарів (надання неякісних послуг).

З метою мінімізації цього ризику пропонуємо застосувати один із різ-новидів акредитивного способу розрахунку за товари чи послуги за умови одночасності процесу оплати та процесу поставлення товару чи надання послуг.

Нова парадигма акредитивних розрахунків. У нашій державі загальні принципи здійснення безготівкових розрахунків у формі акредитива ви-значаються Інструкцією Національного банку України (НБУ) "Про без-готівкові розрахунки в Україні в національній валюті"1.

Цей документ дає найповніший опис наявних громіздких механізмів реалізації акредитивних розрахунків. Науковці ж, у свою чергу, приділя-ють не достатньо уваги цій формі розрахунків, мабуть, внаслідок того, що на практиці вона дуже рідко застосовується. Українські економісти переважно лише класифікують акредитиви, даючи рекомендації щодо їх застосування здебільшого у зовнішньоекономічних операціях.

У сучасній економічній літературі зустрічаються різні розуміння суті акредитиву: як зобов'язання банку, як розрахунковий документ, як до-говір, як форма безготівкових розрахунків. Проте переважно мається на увазі фактично одне й те саме, тому можна вважати ці пояснення не так суперечливими, як взаємодоповнюючими. Однак така розбіжність зумов-лює необхідність ґрунтовніше проаналізувати значення цього поняття.

Розуміння акредитиву як зобов'язання банку є дещо звуженим і неадек-ватним, оскільки зобов'язання реалізувати операцію бере на себе банків-ська установа, здійснюючи будь-який платіж. Поняття "акредитив як роз-рахунковий документ" є доцільним у рамках традиційного механізму, за яким банк здійснює емісію цінного паперу. У цьому випадку випущені бан-ківською установою цінні папери (розрахункові документи) будуть називатися акредитивами. У рамках пропонованої концепції банк не здійснює емісії, тому тут можна говорити лише про електронний документ.

Запропонована нами концепція електронного акредитиву передбачає оптимальний спосіб безготівкових розрахунків між платником і бенефіціаром, за яким зникає необхідність застосування контрольної функції банківських установ. Вважаємо, що вона з'явилася лише внаслідок не-досконалого механізму реалізації розрахунків, оскільки первісне значен-ня акредитиву пов'язане не з контролем, а з довірою своїх коштів банкові. Теоретично акредитиви поділяють на різноманітні види: покриті і непокриті, відкличні й безвідкличні та ін.

Таким чином, можна сформулювати більш адекватне визначення тер-міна "акредитив", яке враховує особливості запропонованої моделі безго-тівкових розрахунків.

Акредитив — це така форма безготівкових розрахунків, за якої плат-ник депонує у банківській установі призначені бенефіціару кошти на час виконання ним своїх зобов'язань, після чого депоновані кошти зарахову-ються на рахунок бенефіціара.

Завдяки швидкому розвитку інформаційних технологій все більшого значення у господарській діяльності набувають електронні розрахункові документи. Все більше контрагентів для інформаційного обміну з банком використовують систему електронних платежів "клієнт-банк", яка дає змогу отримувати інформацію про рух коштів на рахунках та виконува-ти платежі, не відвідуючи банківську установу. А це означає, що нова форма акредитивних розрахунків має бути адаптована до системи електрон-них платежів (СЕП), носієм якої буде акредитивний електронний розра-хунковий документ.

У нашому розумінні, акредитивний електронний розрахунковий до-кумент — це електронне платіжне доручення, підтверджене цифровим підписом платника, котрий ідентифікується у виконуючому банку бенефіціаром для зарахування платежу на його рахунок за допомогою елект-ронного ключа, отриманого від платника після виконання зобов'язань.

Отже, форму безготівкових розрахунків, носієм яких є акредитивний електронний