Таким чином, можна зробити висновок, що одним із реальних заходів щодо мінімізації ризиків виникнення заборгованостей між суб'єктами господарювання є впровадження оптимізованої форми безготівкових міжгосподарських розрахунків у вигляді покритого безвідкличного елек-тронного акредитиви.

Механізм реалізації електронних акредитивних розрахунків. Однією Із причин нечастого використання акредитивів у вітчизняній практиці є громіздкий механізм реалізації таких операцій. Оптимізація технології акредитивних розрахунків необхідна для здешевлення собівартості опе-раційних витрат банку, а отже, й витрат СГД. Запропонована концепція електронних акредитивів передбачає приведення форми акредитивних розрахунків до стандартів безготівкових розрахунків із застосуванням електронних платіжних документів, замінивши паперові носії інформації електронними.

Усі інформаційні потоки між українськими установами банків мають передаватися не прямими комунікаціями, як це регламентується інструк-цією НБУ, а з використанням стандартних засобів СЕП НБУ.

При класичній формі акредитивних розрахунків виконуючий банк по-винен повідомляти бенефіціара про відкриття акредитива та умови його погашення. Ця концепція передбачає механізм, за яким банк звільняється від виконання додаткових операцій, а просто зараховує кошти на розрахун-ковий рахунок бенефіціара без права їх використання до моменту виконан-ня останнім своїх зобов'язань перед платником. Для цього пропонуємо впро-вадити механізм підвищення ліміту рахунка бенефіціара на суму платежу. Класична схема акредитивних розрахунків передбачає, що зарахуван-ня коштів на рахунок: бенефіціара виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом, причому всі документи оформляються у чотирьох екземплярах. Перший примірник реєстру документів за акре-дитивом залишається виконуючому банку, другий — видається бенефіціару з необхідними відмітками банку, третій та четвертий примірники разом з документами, передбаченими умовами акредитива, надсилають-ся спецзв'язком до банку-емітента, де третій примірник використовуєть-ся для списання коштів, а четвертий видається заявнику акредитива ра-зом з іншими документами.

Такий громіздкий механізм потрібний тільки для того, щоб виконую-чий банк мав підстави вважати, що бенефіціар виконав усі умови, перед-бачені в акредитиві. Під час застосування концепції електронного акре-дитива факт виконання зобов'язань бенефіціара згідно з домовленістю підтверджується за допомогою механізму електронного ключа.

Отже, оптимізований процес товарно - грошового обміну з використан-ням електронного акредитива, базований на принципі одночасності, слід поділити за етапами, поданими у таблиці 3.1, а розроблену технологію здійснення розрахунків за електронним акредитивом можна подати у вигляді схеми, яка показана на рис. 3.1. Електронний ключ, який гене-рується платником під час накладення цифрового підпису на акредитив-ний розрахунковий документ, дає право бенефіціару розблокувати суму отриманого платежу.

Перспективи впровадження концепції електронних акредитивів. У результаті впровадження технології безготівкових розрахунків у формі електронного акредитива на державному рівні шляхом внесення змін до чинного законодавства, можна отримати суттєвий ефект, який відчують усі учасники міжгосподарських розрахунків. Завдяки запропонованій кон-цепції платник та одержувач платежу застрахують себе від ризику виник-нення дебіторської заборгованості, що зумовить підвищення ділової актив-ності.

Банківські установи під час реалізації цього механізму отримають безкоштовні грошові ресурси, використання яких протягом часу виконан-ня бенефіціаром своїх зобов'язань принесе додаткові прибутки.

Табл..3.1

Етапи здійснення паралельного процесу товарно-грошово-го обміну

№ | Початок паралельного пронесу товарно-грошового обміну

1 | Домовленість (або укладення договору) сторін про умови поставлення товарів чи надання послуг та їх оплати

2 | Платник подає в банк акредитивний розрахунковий документ з цифровим підписом | Бенефіціар очікує виконання платником платіжних зобов'я-зань

3 | Банк списує кошти з рахунка платника та перераховує їх у виконуючий банк засобами СЕП НБУ якщо бенефіціар обслуговується в іншому банку) | Виконуючий банк зараховує платіж на рахунок бенефіціара, піднявши ліміт цього рахунка на суму платежу (блокує платіж)

4 | Платник приймає товар (виконання робіт, надання послуг) | Бенефіціар виконує свої

зобов’язання перед платником

5 | Платник, впевнившись у якісному ви-конанні умов домовленості, передає бенефіціару спеціальний електронний ключ для розблокування коштів | Бенефіціар передає у банк елек-тронний ключ (засобами СЕП "клієнт-банк" або на паперових носіях), на основі якого банк розблоковує кошти на рахунку

Кінець паралельного процесу товарно - грошового обміну

Крім того, на практиці часто трапляється ситуація, коли постачаль-ник безоплатно користується кредитними ресурсами, отриманими це у банківській установі, а за рахунок коштів платника шляхом некоректної експлуатації механізму передоплати. Застосування технології електрон-них акредитивів сприятиме розширенню обсягів надання банками корот-кострокових кредитних послуг у формі овердрафта[45,c.66-72].

3. 3. Вдосконалення організаційної системи електронних розрахунків.

Для створення законодавчої основи для широкого застосування електронних засобів зв'язку, необхідно насамперед уточнити юридичний статус так званого електронного документа. Сьогодні в українському законодавстві дуже обмежено визначено поняття "до-кумент", тим більше — електронний документ. Для законодавчого визначення “електронного документа” потрібно створити правову конструкцію, яка б могла вико-нувати всі основні функції звичайного паперового документа. Законодавчому визначенню підлягає не тільки електронний документ, а й правова си-стема, частиною якої він є. Інакше ка-жучи, необхідно створити процедури експертизи електронних документів, які були б настільки ж переконливими для суду, наскільки переконливими є звичні методи аналізу паперових документів. Потому слід законодавче їх підтримати і, нарешті, запровадити такі експерти-зи в регулярну судову практику.Дані, отримані за допомогою експертизи, можуть послу-жити підставою для визнання або невиз-нання істинності документа[3,c.14-15].

Роль експертизи полягає в розши-ренні обсягу допоміжної інформації за рахунок даних про носія. Зазначимо, що підпис, печатку і, особливо, використання спеціальних бланків та сортів паперу (наприклад, із водяними знака-ми) можна розглядати як спеціально внесені до носія ознаки, що збільшують обсяг інформації про нього. Щоб сформулювати правові норми, які регулюють використання електрон-них документів, потрібно визначити, чим вони відрізняються від паперових.

Насамперед електронний документ позбавлений жорсткої прив'язки до носія. Тому для нього поняття "оригі-нал" і "копія" не мають сенсу, бо