Спосіб платежу у вузькому розумінні характеризує порядок списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових розрахунків господарські суб'єкти використовують два основних способи платежу:—

перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок одержувача коштів шляхом відповідних записів щодо них;—

зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів [32,с.31-32].

Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в погашенні грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб. Критерії вибору способу платежу пов'язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообороту коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації (продажу) продукції.

В умовах платіжної кризи розширюється практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції — це форми натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і

наданих послуг.

Спосіб попередньої оплати підкреслює аномальність економічних відносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливості на ділі оптимізувати економічні інтереси суб'єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило, не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець

(виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).

Використання способу платежу на основі попередньої оплати — це наслідок дисбалансу між товарними і грошовими потоками, монополізму постачальників, нестачі обігових коштів на багатьох підприємствах, зниження платоспроможності. У цих умовах попередня оплата розрахункових документів

певним чином дає змогу підтримувати господарський оборот в належному стані.

Відзначимо, що в колишній плановій економіці попередня оплата товарно- матеріальних цінностей та послуг заперечувалась; за її проведення до порушників застосовувались досить жорсткі санкції [33,с.41-42].

За своїм економічним змістом попередня оплата є своєрідною формою примусового безплатного кредиту, який одержує постачальник. В умовах платіжної кризи зростає значення способу розрахунків на основі здійснення заліку взаємної заборгованості.

Розрахунки, засновані на заліку взаємозаборгованості платників, — це

розрахунки, за якими взаємозобов'язання господарських суб'єктів один до одного погашаються в рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов'язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства. При заліку взаємозаборгованості використовуються постійно діючі та разов зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємозаборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; строки і порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують дані підприємства. Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне скасування грошових зобов'язань між господарськими суб'єктами. Залік взаємної заборгованості у міжнародних розрахунках називають клірингом [29,с.31-33].

Заліки надають можливість скоротити взаємну заборгованість господарських суб'єктів і тим самим прискорити розрахунки. Однак їх негативна роль у грошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємозаборгованості обмежують оборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження відповідної суми податків до бюджету [47,с.145-146].

1.2.Характеристика основних форм безготівкових розрахунків

Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення — це письмове доручення власника рахун-ку перерахувати відповідну суму зі свого рахунку на рахунок отри-мувача коштів[9,с.21-22]. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках щодо місце-вих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обер-тання обігових коштів; запобігають виникненню кредиторської за-боргованості в покупців. Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових централізованих фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позиками.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на роз-рахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів. Якщо постачальник (отримувач коштів) не має рахунку в банку або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним доручен-ням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантова-ним платіжним дорученням через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються за переказу коштів на виплату за-робітної плати робітникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи. Так само переказують окремим громадянам пенсії, заробітну плату, ав-торський гонорар, витрати, пов'язані з відрядженням тощо [30,с.36-37].

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою (рис. 1.1.):

Рис.1.1. Розрахунки платіжними дорученнями.

1-постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги);

2 —постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги;

3 —покупець подає до банку, то його обслуговує, платіжне доручення;

4 — банк покупця списує з його рахунку кошти;

5 — банк покупця повідомляє покупця — власника рахунку про списання коштів;

6 — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення па відповідну суму до банку постачальника;

7 — банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника;

8 — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку[24,с.234-235].

Приклад заповнення платіжного доручення подано у дод.Г-1.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями

Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунко-вий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця спла-тити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати суму грошових коштів з його рахунку на рахунок постачальника [14,с.26-27]. Цей розрахунковий документ заповнює по-стачальник (отримувач коштів) і направляє покупцеві