Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матері-альні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують сто-совно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випли-вають з реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмо-витися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на пого-джену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недобро-якісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова від-мова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів, у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку [29,с.78-79]. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за такою схемою (рис.1.2.):

Рис.1.2 . Розрахунок платіжною вимогою-дорученням .

1 — постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2 — разом з документами на відван-тажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3 — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4 — банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти;

5 — банк покупця сповіщає випис-кою покупця — власника рахунку про списання коштів з його розрахункового рахунку;

6 — банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 — банк постачаль-ника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);

8 — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку).

Розрахунки платіжними вимогами

Платіжна вимога — розрахунковий документ, за яким кошти списуються з розрахунку без згоди його власника. За допомогою платіжної вимоги здійснюється безспірне стягнення та безакцентне списання коштів [14,с.29-30].

Безакцентне списання коштів — це списання коштів з рахунка платника без його згоди, на підставі документів, поданих банкові одержувачем коштів. Безспірне стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством України. Безспірне стягнення коштів здійснюється через банк списанням коштів з рахунка відповідних підприємств (організацій). При цьому до розрахункового документа додається оригінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат.

Платіжна вимога — це наказ одержувача коштів (постачальника) про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.

Відповідальність за обгрунтованість і правильність внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцентного списання

коштів несе стягувач [11,с.34-35].

Розрахунки платіжними вимогами здійснюються за такою схемою (рис.1.3.):

Рис.1.3. Розрахунок платіжною вимогою.

1 – одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог;

2 – банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника;

3 – банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

4 – на основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника;

5 – з банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача;

6 – банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.

Приклад заповнення платіжної вимоги подано у дод.Г-3.

Розрахунки чеками

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки(типовий зразок див. у дод. Г-4). Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дору-ченням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунку чеко-давця на рахунок пред'явника чека (отримувача коштів) [9,с.34-36]. Розрахун-ковий чек, як і платіжне доручення, заповнює платник. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству — отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарсь-кої операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцепто-вані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні засто-совуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані по-слуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємст-вами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробі-тної плати, премій і

винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.Платником по чеку завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця— звертатися до банку з вимогою щодо оплати че-ка; обов'язок банку— виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекової угоди клієнту дозволяєть-ся використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного

платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодав-ством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це роз-рахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов'язань перед кредитором. Зобов'язання погашається тільки після повної оплати чека банком-