Позитивним моментом у кредитуванні суб'єктів господарювання є
наявність стійкої тенденції до зростання обсягів довгострокових позичок. За
2001 рік їх обсяг зріс на 2386,1 млн.грн., або на 73,1%, і за станом на 01.01.2003
р. сягнув 5648,2 млн.грн. (17,7% від усіх кредитів, наданих суб'єктам господа-
рювання). Нагадаємо, що за 2000р. обсяг довгострокових позичок збільшився
на 863,0 млн. грн., або на 36,0%, і за станом на 01.01.2002 року дорівнював
3262,0 млн. грн. Отже, протягом 2002 року темпи приросту обсягів
довгострокового кредитування порівняно з 2001 роком підвищилися майже
вдвічі.

У структурі кредитного портфеля переважали позички, надані суб'єктам господарювання. На звітну дату вони становили 26351,8 млн. грн,, або 82,7% від загального обсягу кредитного портфеля; позички, надані іншим банкам та НБУ — 3940,1 млн. грн. (12,4%); позички, надані фізичним особам — 1373,5 млн, гри. (4,3%);позички, надані органам державного управління — 197,3 млн. грн. (0,6%), що зображено на рис, 1.1.

Позички,

надані

фізичним

особам

4,3%

Позички, надані іншим банкам та НБУ 12,4%

Позички,

надані органам

державного

управління

0,6%

Позички,

надані

суб'єктам

господарюванн

я 82,7%

Рис. 1.1.Структура кредитного портфеля за напрямками кредитування.

Кредити, надані суб'єктам підприємницької діяльності, за галузями еко-номіки розподіляють так; позички, спрямовані в промисловість, — 40,0%, торгівлю та громадське харчування — 35,8%, сільське господарство — 6,6,% транспорт — 3,4%, будівництво — 2,4%, інші галузі народного господарства — 11,8%, як це показано на рис. 1.2.

Сільське

господарство

7%

Інші галузі

господарства

11,8%

Транспорт 3,4%

Промисловість 40%

Торгівля та

громадське

харчування

36%

Будівництво

2%

Рис.1.2. Структура позичок, наданих суб'єктам господарювання, за галузями економіки..

Кредитна політика комерційного банку — це стратегія і тактика банку, щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів кредитування та дотримуючись умов

надання позик клієнтам. [25, с.40]

У низці праць зазначається, що кредитна діяльність комерційних банків є одним з основних джерел їхніх прибутків і збитків, а кредитні ризики -

головна проблема банків. Варто зазначити, що кредитна діяльність будь-якої банківської установи завжди пов'язана з ризиком і ніколи не можна усунути ймовірність порушення боржником строків погашення позичкових коштів, не сплати відсотків на них і, навіть, не повернення основної суми боргу. Багато з цих чинників впливають на величину ризику та його ймовірність. [51, с.150]

Особливе місце в банківському бізнесі посідає кредитний ризик. Ідеться про невпевненість банку в тому, що позичальник буде спроможним і збереже намір виконати свої зобов'язання згідно з умовами угоди, інакше кажучи - про ймовірність збитків в результаті кредитної операції

Сутність стратегії кредитного ризику полягає, зокрема, в тому, що кожного разу, коли банк прагне придбати прибутковий актив (у вигляді позички), він бере на себе ризик того, що позичальник може виявитися неплатоспроможним, тобто не зможе (чи не схоче) своєчасно погасити основну суму боргу й відсотки, та при цьому банку не вдасться скористатися забезпеченням позики.

Оперуючи поняттям кредитного ризику, слід розрізняти такі терміни: кредитний ризик щодо позичальника, кредитний ризик щодо способу забезпечення позики, кредитний ризик щодо кредитної угоди, як показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Суперпозиція кредитних ризиків.

Кредитний ризик щодо позичальника - це об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації вибору й відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору з урахуванням впливу керованих і некерованих чинників, прямих і зворотних зв'язків.

Кредитний ризик щодо кредитної угоди - об'єктивно-суб'єктивна економічна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності в ситуації неминучого вибору й відображає міру (ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов'язань перед банком щодо повернення боргу згідно з умовами кредитного договору, і при цьому банку не вдається своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням позики для покриття можливих втрат від неї.

Таким чином, можна зробити висновок, що кредитний ризик щодо кредитної угоди - це добуток (одночасна поява) кредитного ризику щодо позичальника та кредитного ризику щодо способу забезпечення позики. А звідси випливає, кредитний ризик щодо кредитної угоди завжди буде меншим від кредитного ризику щодо позичальника або дорівнюватиме йому в разі відсутності забезпечення позики. Ця обставина є дуже важливою при прийнятті практичних кредитних рішень (вирішення питання про надання позики, створення страхового резерву, встановлення адекватної ставки відсотка за позичкою). Підставою для прийняття подібних рішень має бути величина кредитного ризику щодо кредитної угоди. На практиці ж дуже часто такі рішення, приймаються з урахуванням лише кредитного ризику щодо позичальника, що призводить до їх неадекватності [51, с.158].

До основних найбільш поширених методів мінімізації кредитного ризику віднесемо:

а) диверсифікацію капіталу;

б) оцінку юридичної і фінансової кредитоспроможності позичальника;

в) регулювання обсягів кредитних вкладів;

г) використання ефективних форм забезпечення повноти і своєчасності повернення позички;

д) створення комерційними банками резервів для відшкодування втрат від кредитної діяльності тощо [ 17, с.56].

Методи мінімізації кредитного ризику тісно пов'язані з дотриманням основних принципів кредитування, що були розглянуті в попередньому підрозділі.

До елементів кредитної політики відносяться ціль та задачі кредитної політики; вибір напрямку кредитування; технологія здійснення кредитних операцій; контроль в процесі кредитування.

Ціль кредитної політики відображає кінцевий результат діяльності банку, витікає з його призначення - задовольняти потреби клієнтів в отриманні додаткових грошових засобів. Ці засоби, що отримані на основі повернення, забезпечуються життєдіяльність організацій, юридичних осіб, створюють умови для безперервності виробничого процесу.

Задачі кредитної політики мають більш приватний характер: вони можуть бути пов'язані з покращенням складу банківських