Банківські резерви

План:

Вступ.

Норма обов’язкових банківських резервів і порядок їх формування.

Призначення і функції банківських резервів.

Застосування норми обов’язкових банківських резервів.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Реалізація монетарної ( грошово-кредитної ) політики держави здійснюється за допомогою багатьох інструментів. Одним з найважливіших інструментів, що застосовує Центральний банк, є політика обов’язкових резервних вимог. Навіть, невеликі зміни норми обов’язкових банківських резервів призводять до значних змін в обсягах кредитних вкладень комерційних банків і відчутно впливають на грошову масу.

В Україні в умовах трансформації економіки Національний банк поступово освоює методи регулювання грошового ринку, що притаманні ринковій економіці. У перші роки свого функціонування, коли ринок державних цінних паперів тільки формувався, процентні ставки НБУ у зв’язку з інфляцією були від’ємними і не могли мати регулятивного впливу, а редисконтні операції банк не міг здійснювати, тому що вексельний обіг і досі не розвинутий в Україні, Національному банку доводилось робити основний акцент у грошово-кредитному регулюванні на політику резервних вимог.

Мета даної роботи полягає у необхідності аналізу застосування норми обов’язкових банківських резервів Національним банком для регулювання грошово – кредитної сфери, впливу величини резервів на інвестиційну активність, дослідження застосування даного інструменту в Україні, визначення основних порад для застосування норми обов’язкових банківських резервів.

Актуальність роботи полягає у тому, що норма обов’язкових банківських резервів в період розвитку банківської системи, грошового ринку та економіки взагалі використовувалась Національним банком України як основний інструмент грошово – кредитного регулювання. Застосування норми обов’язкових банківських резервів вимагає докладного аналізу стану грошової, кредитної сфер з метою забезпечення стабільного економічного зростання і погашення негативних явищ ринку. Норма обов’язкових резервів розглянута як один з найвагоміших інструментів здійснення грошово – кредитної політики НБУ. В цьому розділі також описаний сучасний порядок формування норм обов’язкових банківських резервів в Україні.

1. Норма обов’язкових банківських резервів і порядок їх формування.

Визначення норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним устано-вам нормативи обов'язкового резервування залучених коштів. Роз-мір обов'язкових резервів установлюється в процентному відношен-ні до загальної суми залучених банком коштів. Резерв зберігається на кореспондентському рахунку комерційного банку в Національ-ному банку, проценти на обов'язкові резерви не нараховуються.

Політика обов'язкових резервних вимог — один із класичних ін-струментів, за допомогою якого центральні банки регулюють гро-шовий ринок, управляють кількістю грошей, підтримуючи темпи зростання грошової маси в заздалегідь установлених межах збіль-шення сукупної грошової маси й окремих її агрегатів. Дія цього ме-тоду полягає у зміні центральним банком норми, в межах якої коме-рційні банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку. Сучасне трактування обов'язкових резервних вимог передбачає їх використання центральними банками у кількох напрямах. Резервні вимоги використовуються центральними банками для розв'язання макроекономічних довгострокових завдань стабілізації грошового обігу та регулювання обсягів грошової пропозиції (ма-си), тобто як інструмент монетарної політики. Резервування частини коштів, залучених банками, спрямоване на обмеження їхньої мож-ливості збільшувати грошову пропозицію.

Однією із функцій банків є створення грошей. Центральний банк створює так звані сильні гроші, або грошову базу, через готівкову та кредитну емісію. Грошова база складається з готівки, що перебуває в обігу поза банківською системою, а також із резервів комерційних банків (резерви на рахунках у центральному банку й готівка в касах банків). Грошову базу (МВ) можна визначити так:

МВ = С + R,

де С — готівка в обігу; R — банківські резерви.

Комерційні банки створюють гроші в процесі депозитно-кредитної експансії, коли приріст депозитів в одному з банків приз-водить до мультиплікативного збільшення сукупної грошової про-позиції (маси) в масштабах всієї економіки. Складовими грошової пропозиції є депозити економічних суб'єктів (підприємств, органі-зацій, населення) в комерційних банках, якими вони у разі необхід-ності можуть користуватися, й готівка, що перебуває в обігу поза банківською системою. Грошову пропозицію (масу) (Мs) можна ви-значити за формулою:

Мs = С + D,

де С — готівка в обігу, D — депозити в комерційних банках.

Як видно із наведених формул (1 і 2), готівка в обігу є безпосе-редньою частиною і грошової бази і грошової пропозиції, тоді як банківські резерви тільки впливають на здатність банків створювати нові депозити, збільшуючи пропозицію грошей.

Схематично грошову базу і грошову пропозицію зображено на рис.1.2.

готівка резерви

грошова база

(МВ)

грошова

пропозиція готівка депозити

(Ms)

рис.1.2. Грошова маса та грошова пропозиція

У верхній частині рисунка показано грошову базу, а в нижній — грошову пропозицію. Обидві величини пов'язані між собою через грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор (мм) — це відношення грошової про-позиції до грошової бази:

мм = Мs/МВ = С + D / C + R; [1,38-39]

Отже, пропозиція грошей залежить від величини грошової бази і грошового мультиплікатора.

Політика обов'язкових резервних вимог використовується цент-ральними банками як засіб антициклічної або антиінфляційної по-літики. Резервні вимоги, звичайно, насамперед пов'язані з показни-ками грошової маси, і їхня взаємодія з іншими макроекономічними показниками відбувається через трансмісійний механізм впливу змін грошової пропозиції на реальний сектор економіки — на ринок інвестицій, рівень цін тощо. Враховуючи такі властивості резервних вимог, центральний банк із метою стимулювання, наприклад, інвес-тиційної активності проводить політику, спрямовану на зниження норм резервних вимог, а тимчасове збільшення норми обов'язково-го резервування за певних умов спричинює зниження інфляційного тиску, сприяє стабільності курсу національної валюти.

Резервні вимоги використовуються центральними банками як ін-струмент регулювання банківської ліквідності. Одним із показни-ків, що характеризує ліквідність, є залишки коштів (резервів) на ра-хунках комерційних банків у центральному банку. Регулюючи стан банківських рахунків,