В разі якщо надлишкові видатки підштовхують економіку до інфляційної спіралі, то центральний банк повинен спробувати знизити загальні видатки шляхом обмеження або скорочення пропозиції грошей. Ключ до розв'язання цієї проблеми – зниження резервів комерційних банків.

Для цього зниження необхідно:

центральному банку продати державні облігації на відкритому ринку, щоб зменшити резерви комерційних банків; збільшити резервні норми, які автоматично звільнять комерційні банки від надлишкових резервів;

підняти облікову ставку, що знизить бажання комерційних банків збільшити свої резерви через позику центрального банку.

Такий підхід отримав назву "політики дорогих грошей". Її мета – обмежити пропозицію грошей, щоб знизити видатки ,і стримати інфляційний тиск. Серед усіх видів грошового контролю найважливішим регулюючим механізмом є, звичайно, операції на відкритому ринку. Вони є головним інструментом кредитно-грошової політики. Цей механізм кредитно-грошового регулювання має перевагу гнучкості і його вплив на резерви банку здійснюється досить швидко.

3. Застосування норми обов’язкових банківських резервів.

Зміна норм обов’язкових резервів являє собою регулювання ресурсів комерційних банків, які вони зобов’язані зберігати в центральному банку. Сума коштів, що зберігаються встановлюються у певному процентному відношенні до величини депозитів банку.

Резервні вимоги є одним із головних інструментів грошової політики центрального банку. Широке застосування даного методу пов’язане по-перше, із гнучкістю організації контролю (простий перегляд параметрів), а по-друге, з універсальністю впливу (охоплює всі банківські установи).

Звичайно для комерційного банку утримання значних коштів у вигляді резервів є очевидною втратою, тому що це зменшує частку тих коштів, що банк зміг би використати з прибутком. Але, з іншого боку, утримання низької ставки посилює ризик. Міра ризику залежить як від форми депозиту, так і від маси депозитованого капіталу.

Користуючись важелем обов’язкових резервних вимог, Центральний банк має можливість впливати на динаміку суспільного виробництва. Коли, наприклад, виникає необхідність стримування сукупного попиту та інвестицій, Центральний банк підвищує ставку обов’язкових резервів. Кредитні можливості банків звужуються.

Якщо на порядок денний висувається проблема подолання економічного спаду, то Центральний банк мусить полегшити умови отримання кредиту. Для цього ставки обов’язкових резервів знижуються.

Слід мати на увазі одну важливу обставину – до зміни резервних вимог держава вдається відносно рідко. Причиною є високий рівень резонантності цього методу. Якщо, наприклад, норма обов’язкових резервів підвищується з 16,67% до 20%, то в даних умовах банки мають привести до відповідності пропорцію “усі депозити – усі резерви”. Адже співвідношення “депозит – резерв” до підвищення складало 6:1, а тепер має бути 5:1. Відповідно скоротяться й усі депозити.

Мінімальні резерви є інструментом монетарного регулювання, який придатніший для вирішення довготермінових завдань грошово-кредитної політики. Часті зміни цього інструмента не сприяють стабілізації роботи банківської системи зокрема та економіки країни у цілому. І ось чому:

підвищення норми резервування призводить до зростання бездоходних активів, а отже, до зниження прибутковості комерційних банків. Намагаючись компенсувати втрачений прибуток, комерційні банки підвищують вартість кредитів, що надаються, знижують процентні ставки за депозитами, здійснюють реструктуризацію банківських пасивів, що в свою чергу призводить до зниження ефективності використання залучених ресурсів;

оскільки обов'язкове резервування є прихованою формою оподаткування, то часта зміна його норми не сприяє тому, щоб комерційні банки розробляли довгострокові стратегії розвитку. Якщо центральний банк часто змінює резервні вимоги, банки втрачають бажання надавати кредити на тривалий строк; навпаки, вони намагатимуться збільшити надлишкові резерви як гарантію проти ймовірної втрати ліквідності, спричиненої підвищенням резервних вимог. Збільшення (у загальній масі) частки коротко-строкових кредитів у перспективі негативно вплине на економіку, оскільки не вистачатиме інвестицій в обладнання та виробничі потужності.

Саме тому такий сильнодіючий інструмент грошово-кредитного регулювання повинен використовуватися із пересторогою. Спираючись на світовий досвід можна твердити, що операції на відкритому ринку застосовуються щоденно і без зупинно, зміни облікових ставок – періодично і в додаток до операцій на відкритому ринку, то метод зміни норм обов’язкового резервування – рідко і передумовою зміни є обов’язків аналіз стану грошово – кредитної сфери та економіки в цілому.

Спрямовуючи свої дії на досягнення основної мети грошово-кредитної політики, Національний банк залежно від змін макроекономічної ситуації коригуватиме монетарні показники для забезпечення прогнозованої траєкторії динаміки складових стабільності грошової одиниці.

Отже, норма обов’язкових банківських резервів має застосовуватись як інструмент анти циклічної та антиінфляційної політики, так як зміна розміру норми обов’язкових банківських резервів впливає безпосередньо на інші макроекономічні показники через трансмісійний механізм. З метою стимулювання інвестиційної активності Центральний банк проводить політики, спрямовану на зниження розміру резервів, а збільшення норми обов’язкових банківських резервів сприяє зниженню інфляційного тиску, стабілізації курсу національної валюти. Тому при використанні цього інструменту необхідний докладний аналіз ситуації на грошово – кредитному ринку, економіки в цілому.

Постанова від 17.07.2006 № 268

Проаналізувавши ситуацію, що складається на грошово-кредитному ринку, та прогноз його розвитку в подальшому, рівень ліквідності банківської системи і фактори, які впливають на тенденції на міжбанківському кредитному ринку, для підвищення ефективності регулювання грошово-кредитного ринку, сприяння більш ефективному спрямуванню банками ресурсів для кредитування реального сектору економіки, а також з метою підвищення ефективності застосування механізмів регулювання грошово-кредитного ринку відповідно до вимог Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 № 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2006 за № 312/12186,