Згідно зазначеної постанови з 1 серпня 2006 року встановлюються такі нормативи обов’язкового резервування для формування банками обов’язкових резервів:
строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб у національній валюті – 2;
строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб у іноземній валюті – 3;
кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у національній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 3;
кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у іноземній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 5.

Пункт 1 постанови Правління Національного банку України від 28.04.2006 № 169 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" втрачає чинність.

Висновок.

Політика обов’язкового резервування – досить результативний інструмент грошово-кредитного регулювання . На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягів вільних резервів, а й через зміну коефіцієнта грошового мультиплікатора та рівня процентної ставки , які надто чутливо до зміни обсягів кредитних можливостей банків. Встановлення величини норми обов’язкових банківських резервів залежить від необхідної на даний момент грошово – кредитної політики: кредитної експансії (стимулювання інвестиційної активності) або кредитної рестрикції (стримування інвестиційної активності).

В країнах з розвинутою ринковою економікою цей інструмент монетарної політики використовується рідко, як вийняток, оскільки часті зміни норми обов’язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

В умовах перехідної економіки України Національний банк України досить часто і рішуче застосовував цей інструмент грошово – кредитної політики, оскільки для використання інших, більш “м’яких”, інструментів в країні не було достатніх передумов. Проаналізувавши ситуацію, що складається на грошово-кредитному ринку, та прогноз його розвитку в подальшому, рівень ліквідності банківської системи і фактори, які впливають на тенденції на міжбанківському кредитному ринку, для підвищення ефективності регулювання грошово-кредитного ринку, сприяння більш ефективному спрямуванню банками ресурсів для кредитування реального сектору економіки, а також з метою підвищення ефективності застосування механізмів регулювання грошово-кредитного ринку відповідно до вимог Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.03.2006 № 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2006 за № 312/12186, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 17.07.2006 року №268 "Про регулювання грошово-кредитного ринку".

Згідно зазначеної постанови з 1 серпня 2006 року встановлюються такі нормативи обов’язкового резервування для формування банками обов’язкових резервів:

строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб у національній валюті – 2;

строкові кошти і вклади (депозити) юридичних і фізичних осіб у іноземній валюті – 3;

кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у національній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 3;

кошти вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб у іноземній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 5.

У зв’язку зі стабілізацією економіки та розвитком грошово-кредитної сфери, Національний банк України встановлює диференційований розмір норм обов’язкових банківських резервів від 0 до 12%. Резерви не вимагаються під довгострокові депозити, що залучені у національній валюті, а також встановлено розмір резервів під кошти залучені комерційними банками у національній валюті від фізичних осіб на короткий строк 2%. Ці дії Національного банку України сприяли розвитку довгострокового кредитування, зниженню ціни кредиту, розширенню кредитних можливостей комерційних банків, залученню вільних коштів громадян в економіку, стабілізації національної валюти.

Також у період становлення банківській системи змінювалися нормативи щодо формування норм обов’язкових банківських резервів : метод нарахування, звітний період, вид банківських ресурсів до яких застосовували резерви, штрафні санкції тощо.

Розвиток банківської системи сприяв встановленню сучасних ринкових нормативів – було збільшено звітний період, резерви нараховуються на банківські пасиви, застосовується диференційований метод розрахунку резервів, що залежить від виду валюти у якій залучені кошти та терміну зберігання, штрафні санкції стали біль поміркованими.

Застосування норм обов’язкового резервування Центральним банком вимагає докладного аналізу та прогнозування стану грошового ринку й економіки в цілому. В майбутньому Національний банк України має відмовитись від активного використання обов’язкових резервів як інструменту поточного регулювання грошового ринку й застосовувати його для досягнення довготермінових стратегічних цілей монетарної політики.

Список використаної літератури:

1. Положення про порядок формування обов’язкових резервів для банків України від 16.03.2006 № 91 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2006 за № 312/12186, Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 17.07.2006 року №268 "Про регулювання грошово-кредитного ринку".