Для всіх визначень поняття “податок” характерно, що конкретний зміст податку завжди визначається трьома факторами:

економічною побудовою суспільства;

соціальною політикою держави;

конкретною метою стратегії розвитку держави.

Відповідно на сьогоднішній день головним правом платника податків є конкретне повернення йому суспільних благ за сплачені податки.

Характерними ознаками податків, які дозволяють вирішити їх серед податкових платежів, є те, що податки не мають ні елементів певного еквівалентного обміну, ні цільового призначення. У цьому полягає істотна відмінність податків від таких платежів, як відрахування, збори та внески.

Розуміння податку як обов’язкового платежу фізичних і юридичних осіб до бюджетів органів суспільної влади різних рівнів сприятливе лише для практичних цілей. Будь-який податок, крім фіскальної та регулятивної дії, має ще й побічні, зовнішні для фіску соціальні наслідки. Тому податки варто розглядати не просто як економічну, а як соціально-суспільну категорію. Суспільна ціна податків вимірюється втратою частки особистого добробуту конкретними платниками із переміщенням цієї частки через бюджет до усього населення держави. Еволюція фінансових знань про суспільний характер податків нерозривно пов’язана з теоретичною концепцією державних благ.

Розкриття суспільного призначення податків як соціально-економічного поняття, неможливе без визначення функцій цієї категорії. Враховуючи те, що податки є необхідним елементом централізації частки вартості національного продукту в бюджеті для оплати державних суспільних благ і засоби перерозподілу цієї вартості між державою і юридичними, і фізичними особами, можна констатувати той факт, що податки виконують три функції податків.

Фіскальна функція – основна, споконвічно характерна для всіх держав. З її допомогою утворюються державні грошові фонди, тобто матеріальні умови для функціонування держави.

Принципи оподаткування та податкова система.

На даний час варто розглянути два реальних принципи (концепції) оподаткування.

Перший – фізичні і юридичні особи повинні сплачувати податки, пропорційно тим вигодам, що вони одержали від держави. Логічно, що ті, хто одержав велику вигоду від пропонованих урядом товарів і послуг, повинні платити податки, необхідні для фінансування виробництва цих товарів і послуг. Деяка частина суспільних благ фінансується головним чином на основі цього принципу.

Другий принцип припускає залежність податку від розміру одержуваного доходу, тобто фізичні і юридичні особи, що мають вищі доходи, сплачують і вищі податки і навпаки.

Сучасні податкові системи використовують обидва принципи оподаткування, в залежності від економічної і соціальної доцільності. Податкова система базується на відповідних законодавчих актах держави, які установлюють конкретні методи побудови і стягування податків, тобто визначаються елементи податку.

В Україні як система оподаткування, так і принципи оподаткування, визначаються законом України “Про систему оподаткування”.

Система оподаткування – сукупність податків і зборів (платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Податок, як складова податкової системи, містить у собі наступні елементи:

суб’єкт оподаткування – фізична чи юридична особа, на яку законом покладений обов’язок сплачувати податок;

носій податку – фізична чи юридична особа, що фактично сплачує податок (через механізм цін податковий товар може перекладатися на іншу особу);

об’єкт оподаткування (база) – дохід чи майно, на який нараховується податок;

податкова ставка – сума, що повинна бути сплачена з даної одиниці обкладання. Як правило, податкова ставка визначається у відсотках.

У чинному законодавстві передбачаються єдині ставки незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств і форм власності.

Платники податків в Україні є юридичні і фізичні особи, на яких відповідни до законодавства України, покладений обов’язок сплачувати податки. Усі платники податків зобов’язані встати на облік в органах державної податкової служби. Документ, що підтверджує постановку платника податків на облік у податковому органі є підставою для відкриття розрахункового й іншого рахунків у банках і інших кредитних установах.

Об’єкти оподаткування:

доходи (прибуток);

додана вартість продукції (робіт і послуг);

вартість продукції (робіт і послуг), у тому числі митна або її натуральні показники;

спеціальне використання природних ресурсів;

майно юридичних та фізичних осіб;

та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування.

Принципами побудови податкової системи України є:

стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);

рівнозначність і пропорційність;

рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

соціальна справедливість;

стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

економічна обґрунтованість;

рівномірність сплати;

компетентність;

єдиний підхід;

доступність – забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов’язкових платежів).

Види податків, класифікація та її характеристика.

Класифікація податків здійснюється на основі ознак.

Розглянемо класифікацію податків залежно від різних ознак (рис.1)

По-перше, податки класифікуються за ознакою бюджетного устрою на: загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються по всій території України.

До загальнодержавних належать такі податки та збори (обов’язкові платежі):

податок на додану вартість;

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно (нерухомість);

плата (податок) за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

податок на промисел;

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього середовища природного;

збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

збір на обов’язкове державне пенсійне страхування;

збір до Державного інноваційного фонду;

плата за торгові рентні на деякі види підприємницької діяльності;

фіксований