- наказодавець акредитива купує необхідну суму в іноземній валюті на момент ймовірного використання акредитива чи негайно.

Термін дії акредитива. Дата закінчення терміну є останнім днем, коли бенефіціар може використати акредитив, тобто видати документи.

Документи. Наказодавець акредитива повинен вимагати від експортера лише ті документи, що він може видати без проблем.

Страхова вартість товару. Встановлюється за формулою: “min ціна CIF + 10 %”.

Товаросупроводжувальні документи.

Адреса перевізника, дата відправлення, умови поставки, найменування товару, подальші інструкції, підпис.

Акредитив – це один із найуніверсальніших і дійових інструментів, що забезпечує платежі (розрахунки). Він вигідний як експортеру, так і імпортеру.

Для експортера ці вигоди полягають у гарантії оплати банком, що відкрив акредитив , відвантаженого товару, а при підтвердженому акредитиві – також банку, який його підтвердив. Він отримує платіж після подання банку необхідних документів, що засвідчують поставку товару.[10,324]

Для імпортера ці вигоди полягають в тому, що він має гарантію того, що платіж на користь експортера буде виконаний лише за умови подання банку документів, які засвідчують відвантаження товару.

В зовнішньоекономічній діяльності використання акредитивної форми розрахунків регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів (Uniform Customs and Practice for Documentary Credits) , розробленими Міжнародною торговою палатою в 1993 році і запровадженими у практику з 1 січня 1994 року. Цих правил дотримуються банки понад 160 країн світу, включаючи США і застосовуються вони до всіх документарних акредитивів (в т.ч. резервні), які містять:

- визначення і види акредитивів;

- спосіб і порядок їх виконання і передання;

- зобов’язання і відповідальність банків;

- вимоги до документів, що подаються за акредитивом;

- порядок подання документів;

- основні терміни та їх тлумачення;

- інші питання, стосовно практики застосування.

За визначення МТП (Міжнародної торгової палати) акредитив – є письмове зобов’язання банку-емітента (банку, що відкрив акредитив) здійснити відповідно з інструкцією на вимогу клієнта (заявника акредитива) такі операції:

- сплату грошових коштів бенефіціару чи на його вимогу іншій особі;

- акцептувати та оплати тратти складені на бенефіціара;

- уповноважити інший банк виконати оплату, акцептування чи негоціацію (купівлю тратти, виставленої бенефіціаром (експортером) на заявника акредитива) таких тратт (переказних векселів).

Щоб безперешкодно здійснити акредитивні операції продавець повинен чітко усвідомлювати майбутні ризики, пов’язані з надійністю та кредитоспроможністю покупця, політичних, юридичних економічних умов у країні покупця та власної ліквідності.[13,178]

3.3. Використання нових методів валютного контролю

На основі аналізу другого розділу ми пропонуємо проводити реєстрацію скарг, звернень, заяв клієнтів та інших професійних учасників ринку цінних паперів, та негайно передавати Голові Правління Банку (керівнику регіонального підрозділу банку) або особі, яка цим уповноважена, для розгляду. Контроль за виконанням та дотриманням термінів відповідальними виконавцями здійснювати управлінню справами (служба діловодства) головного банку (регіонального підрозділу банку).

Здійснювати процедури запобіганню несанкціонованому доступу до службової інформації та її неправомірному використанню. Щоб торгівля векселями регіональні підрозділи (далі - РП) банку здійснювали тільки на підставі довіреностей встановленого зразка, виданих уповноваженим представникам РП Головою Правління Банку, а також на підставі копії ліцензії ДКЦПФР на здійснення професійної діяльності по випуску та обігу цінних паперів, завіреної органом ліцензування.

Керівникам регіонального підрозділу, керівникам та фахівцям регіонального внутрішнього спеціалізованого структурного підрозділу, які безпосередньо залучені до здійснення торгівлі векселями та акредитивами на ринку цінних паперів, повинні мати відповідну кваліфікацію фахівців та проходити постійно сертифікацію у ДКЦПФР

Внутрішній спеціалізований підрозділ повинен мати також відповідне програмне забезпечення. Фахівцям, які безпосередньо залучені до здійснення операцій на ринку цінних паперів, заборонити суміщення цієї діяльності з проведенням інших видів операцій - ведення реєстрів, депозитарних операцій. Проводити обмін та зберігання інформації, у тому числі яка має конфіденційний характер, здійснювати згідно внутрішньобанківським вимогам.

Щоб банк, як торговець цінними паперами дотримувався встановлених діючим законодавством нормативів достатності власних коштів та інших показників (нормативів), які обмежують ризики по операціях з цінними паперами. Дотримуватись вимог, спрямованих на запобігання маніпулювання цінами на ринку цінних паперів у частині векселів.

Функції валютного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю клієнтів з застосуванням документальних акредитивів здійснюються відповідними підрозділами регіональних структур за місцем відкриття поточного валютного рахунку або рахунку в гривні. В разі, якщо у клієнта немає жодного рахунку в КБ “Фінанси та кредит”, валютний контроль здійснюється відповідним підрозділом ГБ або PC, до якого звернувся клієнт з проханням про відкриття імпортного документального акредитива.

Постійно вести контроль по авторизації введених даних фахівцем регіонального спеціалізованого структурного вексельного підрозділу банку до ПК "Sybridge" уповноваженим працівникам служби Back-office РП та служби Back-office цінних паперів головного банку.

Органи, які здійснюють валютний контроль, перелічені в статті 13 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю": Національний банк України (головний орган), Державна податкова адміністрація України, уповноважені банки, Міністерство зв'язку України та Державна митна служба України.

Валютному контролю підлягають всі без виключення валютні операції резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки, зокрема, за наявністю індивідуальних ліцензій НБУ у випадку їх необхідності (стаття 5 Декрету), за додержанням 90-денного терміну розрахунків та інші Про результати контрою банки повідомляють інші органи у відповідності до їх компетенції. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті.

До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції):

-