Прибутковий податок з фізичних осіб носить прогресивний характер із ставками від 0 до 56,8 %. Не оподатковуються податком (ставка 0 %) доходи, що не перевищують 18140 франків. Максимальна ставка застосовується до доходу, що перевищує 246770 франків.

У Великобританії одним із найважливіших є прибутковий податок з доходів громадян. Уперше він був запроваджений 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування війни проти Наполеона, а з 1842 року назавжди затвердився в англійській податковій політиці.

У Великобританії прийнята шедулярна форма побудови прибуткового податку, згідно з якою дохід ділиться на частини (шедули) залежно від джерела доходу (заробітна плата, рента, дивіденди тощо), кожна шедула оподатковується за особливим порядком. Таке окреме оподаткування доходів має на меті "настигнути доходи біля джерела".

Найбільш універсальною і тому найважливішою з них є особиста знижка, право на яку мають усі платники податку незалежно від джерела доходу, і додатково сімейна знижка, яка застосовується зазвичай для голови сім'ї. Розміри особистих та сімейних знижок переглядаються щорічно з урахуванням зростання індексу роздрібних цін. Сьогодні особиста знижка у Великобританії визначена у розмірі 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три ставки прибуткового податку. Оподатковуваний дохід до 2500 фунтів стерлінгів - 20 %, від 2501 до 23700 фунтів стерлінгів - 25 %, більше 23700 фунтів стерлінгів - 40 %.

У Німеччині прибутковий податок з фізичних осіб як головне джерело державних доходів, розподіляється таким чином: 42,5 % надходжень спрямовується до федерального бюджету; 42,5 % - до бюджету відповідної землі; 15 % - до місцевого бюджету.

Прибутковий податок у Німеччині прогресивний. Його найменша ставка -19%, найбільша - 53 %. Неоподатковуваний мінімум -1536 марок у місяць для одиноких і 3072 марок для сімейних пар. У подальшому враховуються податкові пільги на дітей, вікові пільги, пільги за надзвичайними обставинами (хвороба, нещасний випадок).

В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Прибутковий податок з громадян - загальнодержавний податок, а тому порядок його сплати, пільги, розміри ставок встановлюються законодавчими актами України. Він є прямим податком, тобто самостійно сплачується громадянином безпосередньо з отриманого доходу.

Податки з громадян - це економічні відносини у грошовій формі, які виникають між державою і населенням та є одним із важливих обов'язків громадян, пов'язаних із дотриманням Конституції. Конституційний обов'язок громадян - сумлінно та своєчасно сплачувати податки та подавати декларацію -закріплений не тільки у Конституції України, але й у конституціях усіх провідних держав світу.

Власна система прибуткового оподаткування громадян в Україні була запроваджена із середини 1991 р. у результаті ухвалення Закону Української РСР "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іноземних громадян та осіб без громадянства" від 5.07.1991 р. З 26 груд-ня 1992 р. вона регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", який зі змінами і доповненнями діє і в наш час. У Законі України "Про систему оподаткування" в редакції від 18.02.1997 р. цей податок названо податком на доходи фізичних осіб. Термін "прибутковий податок" з'явився внаслідок некоректного перекладу з російської мови. Строго кажучи, він означає податок на доходи, одержані у формі прибутку. Оскільки фізичні особи сплачують податки на доходи, отримані в різних формах, то більш прийнятним є термін "податок на доходи фізичних осіб". Однак оскільки до Декрету, що регулює справ-ляння зазначеного податку, не були внесені відповідні зміни, офіційно продовжує вживають термін "прибутковий податок з громадян", який змушені вживати і ми. [6]

Особливістю оподаткування доходів громадян до 1993 р. був дифе-ренційований підхід до різних категорій платників, до кожної з них передбачався особливий порядок оподаткування і різні ставки податку. Закон "Про прибутковий податок з громадян Української РСР, іно-земних громадян та осіб без громадянства", успадковуючи практику прибуткового оподаткування в СРСР, зберіг поділ платників на окремі категорії із застосуванням до них різних податкових ставок, порядку визначення оподатковуваного доходу та утримання податку. Громадяни України як платники податку поділялися на такі категорії: робітники і службовці та прирівняні до них категорії платників; особи, що отримують авторські винагороди; громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю; громадяни, що ведуть селянське (фермерське) госпо-дарство. Якщо місячний дохід робітників і службовців від 186 крб. до 3001 крб. і вищий оподатковувався за ставками 12,15,20 і 30 %, то доходи авторів наукових, літературних, мистецьких та інших творів, які вида-ються чи використовуються вперше, в обсязі від 120 крб. до 36001 крб. і вище оподатковувалися за 11 ставками (від 2 до 30 %), а у разі їх неодноразового видання доходи спадкоємців від 500 крб. до 15001 крб. і вищі оподатковувалися за 7 ставками (від 60 до 90 %). Річний дохід від підприємницької діяльності до 12000 крб. оподатковувався за тими ж ставками, що й доходи робітників і службовців, отримані за виконання трудових обов'язків (у разі, якщо особа, яка займається підприємницькою діяльністю, не мала основного місця роботи), та за ставками, що застосовувалися до доходів, отриманих не за місцем основної роботи (у разі, якщо є місце основної роботи). Доходи, що перевищували 12000 крб., оподатковувалися за 4 ставками (від 12 до 30 %).

Диференційований підхід до оподаткування різних категорій платників пояснювався передусім особливим статусом суспільної форми власності як основи соціалістичної економіки і відповідно особливим ставленням