Незважаючи на закономірну залежність величини неоподаткову-ваного мінімуму від фіскальних потреб держави і рівня соціально-економічного розвитку країни, його обсяг в Україні є занадто низьким. Еволюція механізму стягнення прибуткового податку з громадян в Україні характеризується декількома основними моментами: розширенням практики оподаткування на основі декларування громадянами своїх доходів; переходом від контролю за отриманими робітником сумами додаткових заробітків і сплачених податків з боку адміністрації за основним місцем роботи до контролю з боку державних податкових органів. З розвитком підприємницької діяльності, зростанням числа її суб'єк-тів визначення суми податку для кожного платника безпосередньо фінансовими органами на підставі обстежень його діяльності стає неможливим. Окрім того, воно є неприйнятним з позицій необхідності запровадження демократичних засад в оподаткуванні, яке передбачає надання платнику права самостійно декларувати свої доходи і визначати суму сукупного доходу. Податкові ж органи зобов'язані перевіряти правильність відповідних розрахунків заповнення декларацій. [16, с. 217]

Важливого значення у справі організації справляння прибуткового податку з громадян поряд із розширенням практики декларування їх доходів набуває запровадження Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів. Він забезпечує повний облік фізичних осіб, які сплачують податки й інші обов'язкові платежі, та організацію автоматизованої обробки інформації про сплачені обов'язкові платежі в режимі комп'ютерної мережі, що сприяє покращенню контролю за повнотою декларування доходів і сплати податків, отже, підвищенню наповнюваності бюджету держави.

Іншим напрямком становлення механізму стягнення прибуткового податку з громадян, сприятливого для розвитку ринкових відносин, є визначення для суб'єктів підприємницької діяльності оподатковуваного доходу як сукупного чистого доходу, що являє собою різницю між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпо-середньо пов'язаними з його одержанням.

З 1 жовтня 1994 року було прийнято нову шкалу ставок прибуткового податку. Застосовувались ставки 10,20,30,40 і 50 %. Хоча граничну ставку прибуткового податку і зменшено до 50 %, але шкала все одно залишилася жорсткою. Ставки податку прогресивні, ступінчаті тобто доход поділений на частки, для кожної із них встановлена своя частка, причому наступна частка оподатковується за більшою ставкою ніж попередня. Доходи від корпоративних прав оподатковуються за окремою ставкою в розмірі 15%. При оподаткуванні авторських винагород, що сплачують спадкоємцям неодноразово, загальні ставки збільшуються у 2 рази, але не більше як 70%. [14, с. 241]

На даний час згідно Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 25.02.03 р. №889-IV прийнято ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15%, причому з 01.01.04 р. до 31.12.06 р. застосовувалвсь ставка податку в розмірі 13%. Таким чином, система оподаткування фізичних осіб в Україні пройшла такі зміни: зміна неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; зміна інтервалів прогресивного оподаткування; перехід від місячного до річного оподаткування; зниження ставок прибуткового податку.

До 01.01.2004 року справляння прибуткового податку з громадян в Україні регламентувалось Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26.12.1992 року.

2 Аналіз діючого механізму прибуткового оподаткувння громадян

2.1 Основні засади прибуткового оподаткування громадян в Україні

Починаючи з 1.01.2004 року в Україні діє Закон №889-ІУ від 22.05.2003 року „Про оподаткування доходів фізичних осіб", за яким податок з доходів фізичних осіб вводиться замість прибуткового податку з громадян. Згідно з цим Законом, податком з доходів фізичних осіб є плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом.

Почнемо з поняття доходу фізичної особи, що підлягає оподаткуванню. Відразу ж зазначимо, що поняття доходу й оподатковуваного доходу фізичної особи, на жаль платників цього податку, відрізняються. Відповідно до п. 1.2 Закону України „Про оподаткування доходів фізичних осіб":

Дохід — сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Оподаткування доходів громадян в Україні здійснюється відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., який вступив в силу з 1 січня 2004 року.

Платниками податку є:

1)резидент, який отримує свої доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; 2)нерезидент, який отримує свої доходи з джерелом їх походження з території України. Об'єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний оподатковуваний доход;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного періоду;

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

- загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

- загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України.

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей, вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.

При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується