обов’язкове зберігання підприємствами та установами грошових засобів (як власних так і позичених) на рахунках в установах банку (за винятком перехідних залишків у касі). Правовою засадою цього принципу є договір між підприємством і банком щодо розрахунково – касового обслуговування;

самостійний (без участі банків) вибір підприємствами форми розрахунків та закріплення їх у своїх договорах та угодах. Установи банків можуть тільки пропонувати своїм клієнтам застосовувати ту чи іншу форму розрахунків враховуючи специфіку діяльності та конкретні умови розрахунків;

платежі здійснюються як правило за згодою платника а кошти з рахунку списуються за його розпорядженням. Враховуючи можливість відкриття декількох рахунків суб’єкт підприємницької діяльності визначає один з рахунків як основний. На ньому здійснюється облік заборгованості, яка списується беззаперечно;

максимальне наближення здійснення платежу до часу відвантаження товарів виконання робіт надання послуг;

платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту;

поточні рахунки підприємствам – суб’єктам підприємницької діяльності відкривають установи банків тільки за умови повідомлення про це податкового органу.

Розрахунки між суб’єктами підприємницької діяльності можуть здійснюватись готівкою. При цьому, постачальник - отримувач коштів повинен суму отриманої готівки провести через касову книгу і повернути її в повному обсязі на свій рахунок в банк. Використання готівки пов’язане з виплатою заробітної плати, премій, винагород, матеріальної допомоги, дивідендів, проводиться тільки шляхом її отримання з кас банків. Такий порядок дає змогу контролювати своєчасну сплату податків, внесків та інших обов’язкових платежів, розмір яких залежить від фонду оплати праці.

Дотримання принципів організації розрахунків є обов’язковим як для постачальника, так і для споживача.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переводом) коштів з рахунку покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.

Грошові кошти, що надійшли в банк на поточні рахунки можуть використовуватися підприємствами для різних платежів, в календарній черговості надходження розрахункових платежів. Але у випадку нестачі коштів на рахунках підприємств Національним банком України встановлений наступний порядок виконання їх платежів, доручень або розрахункових документів на безспірне списання коштів:

при заборгованості Пенсійному фонду України сума збору на обов’язкове пенсійне страхування сплачується в розмірі 10% від надходжень на основний рахунок підприємства;

платежі на невідкладні потреби підприємств (враховуючи сплату поточної та простроченої заробітної плати) – у розмірі 15% від надходжень на основний рахунок за попередній місяць;

сплата розрахункових документів на безспірне списання сум заборгованості, які враховуються на спеціальному рахунку, у межах 5% від щоденних надходжень на рахунок;

сплата сум реструктуризованої податкової заборгованості;

сплата сум обов’язкових платежів, розпоряджень органів стягнення за безспірним списанням сум обов’язкових платежів, а також сум нарахованих фінансових санкцій;

інші платежі за безспірним списанням, передбачені законодавством України.

Для одержання коштів на невідкладні заходи підприємство повинно до 5 числа поточного місяця подати в заклад банку розрахунок суми, потрібної йому у цьому місяці. Якщо розрахунок буде поданий з запізненням – кошти будуть видані лише на робочі дні, що залишилися до кінця місяця. В звичайній ситуації, тобто коли грошей на рахунку достатньо, підприємства можуть використовувати кошти, які є, без попередньої подачі обґрунтованих документів і розрахунків. Використати вказані у розрахунку суми підприємство може повністю з початку місяця або ж частинами протягом місяця.

Залишається діючим принцип пропорційності: якщо коштів на невідкладні потреби недостатньо для виплати заробітної плати і прирівняних до неї платежів, то відповідні податки і збори сплачуються пропорційно виплаченій заробітній платі.

Якщо у підприємства є заборгованість більше 15 діб по виплаті заробітної плати, то на її виплату може бути використана половина поточних надходжень на основний рахунок. За рахунок останніх 50% пропорційно сплачується нарахування на зарплату, а потім вже виконуються всі останні розрахункові документи.

Грошові кошти в національній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за номінальною вартістю.

Грошові кошти в іноземній валюті відповідно до принципу єдиного грошового вимірника для відображення в обліку також повинні бути виражені в національній валюті. Важливу роль при оцінці грошових коштів відіграє принцип обачності, що передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки грошових коштів, які повинні запобігати завищенню оцінки активів. Грошові кошти в іноземній валюті згідно П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів” є монетарною статтею.

Монетарні статті - це статті балансу, які розкривають інформацію про грошові кошти, а також про такі активи та зобов'язання, які будуть отримані або оплачені у фіксованій (визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням офіційного валютного курсу НБУ на дату здійснення операції з подальшим їх перерахунком на кожну дату балансу та дати здійснення наступних операцій. В результаті такого перерахунку при зміні курсу НБУ нараховується курсова різниця.

Курсова різниця - це різниця між оцінкою однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних офіційних валютних курсах НБУ. Курсові різниці за монетарними статтями визначаються на дату здійснення операції з грошовими коштами в іноземній валюті та на дату складання звітності.

Отримані в результаті перерахунку грошових коштів в іноземній валюті курсові різниці відображаються у складі операційних доходів або витрат. У бухгалтерському обліку й звітності вони відображаються в тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку, або в якому складається бухгалтерська звітність.

1.3 Банківські рахунки: види та порядок їх відкриття

Взаємовідносини суб’єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких Законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» та Інструкцією НБУ №3 «Про відкриття банками рахунків у національній