Розрахунки платіжними дорученнями.

Платіжне доручення – документ (бланк встановленої форми), в якому товариство (власник рахунку) дає розпорядження обслуговуючому його банку про перерахування певної суми коштів із свого рахунка на рахунок одержувача.

У безготівковому обороті платіжні доручення можуть використовуватися для здійснення практично всіх товарних і нетоварних платежів, а саме: для оплати матеріальних цінностей, послуг, погашення кредиторської заборгованості, розрахунків з фінансовими органами, платежів по страхуванню майна, перерахування пені, штрафів, неустойок та інших платежів.

Платіжні доручення при розрахунках за товари і послуги можуть використовуватися як за одержані покупцем товари і надані послуги, так і при їх попередній оплаті. Під попередньою оплатою розуміють оплату, яка здійснюється покупцем за певних умов до одержання (відвантаження) товарів.

Платіжні доручення можуть бути передані в банк протягом 10 днів з дати їх заповнення. Виписуються вони, як правило, у трьох примірниках. Перший примірник є підставою для списання коштів з рахунка платника, другий – надсилається одержувачу після зарахування коштів на його рахунок, третій – залишається платнику з розпискою банку про його прийом. Якщо рахунок одержувача знаходиться в іншому банку, доручення виписується у чотирьох примірниках.

Доручення приймається банком до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. У той же час доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру до державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, приймаються банком незалежно від наявності коштів на поточному рахунку.

Підприємство може здійснювати перекази коштів через підприємства зв’язку без обмеження сум за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком:

на ім’я окремих громадян: пенсій, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар;

підприємствам на виплату заробітної плати, за організаційний набір робітників, для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків;

для зарахування на рахунки банку торгової виручки, податків та інших коштів.

Розрахунки за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком можуть здійснюватися між філіями одного банку або при встановленні між юридично незалежними банками кореспондентських відносин, в яких передбачена ця форма розрахунків.

Застосування платіжних доручень у розрахунках значно прискорює одержання оборотних коштів, забезпечує максимальне наближення строків отримання товарно – матеріальних цінностей і здійснення платежу, запобігають виникненню кредиторської заборгованості у покупців. По них не пред’являються в банк відмова від акцепту, оскільки платіжне доручення виписує сам покупець.

Техніка проведення розрахунків платіжними дорученнями проста і здійснюється за такою послідовністю.

Постачальник відвантажену продукцію (виконує роботи, надає послуги) і одночасно виставляє рахунок – фактуру за неї споживачу. Покупець подає до банку, що його обслуговує платіжне доручення. Банк покупця списує з його рахунку кошти і одночасно повідомляє покупця (власника рахунку) про списання грошей. Потім банк покупця передає електронним зв’язком або пересилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника. Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника і повідомляє його про надходження коштів на поточний рахунок випискою з поточного рахунку [32, c. 41-43].

Розрахунки платіжними вимогами – дорученнями

Платіжна вимога – доручення є комбінованим документом, який складається з двох частин:

верхня – вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;

нижня – доручення платника своєму банку про перерахування певної суми коштів із свого рахунка на рахунок одержувача.

Платіжна вимога – доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві. З метою більш гарантованої прискореної оплати вимоги – доручення платникам рекомендується передавати їх з комплектом розрахункових та відвантажувальних документів за поставлену передбачену договором продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Це принципова відмінність від розрахунків платіжними вимогами, адже тоді документи постачальником направлялися в банк, який його обслуговує. Зараз банк включається в розрахунки пізніше.

Платник після одержання платіжної вимоги – доручення при згоді здійснити платіж заповнює нижню частину цього документа і здає його в обслуговуючий банк. Останній приймає вимогу – доручення до оплати в сумі, яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.

Отже, відповідальність за розрахунки за реалізовану продукцію зараз повністю лягає на підприємство, яке напряму виходить на покупця і останній приймає рішення про оплату. Банк постачальника тільки повідомляє його про надходження коштів на розрахунковий рахунок.

При цьому, банк платника має обмежений вплив на проведення розрахунків, тому що порядок та строки подання платником у банк платіжної вимоги – доручення визначаються сторонами у договорі і банком не контролюються.

Розрахунки за допомогою платіжної вимоги – доручення здійснюються за такою схемою. Постачальник відвантажує продукцію покупцеві. Разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає йому платіжну вимогу – доручення на оплату, Покупець заповнює нижню частину платіжної вимоги – доручення і передає її в банк, який обслуговує для переказу коштів. Банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти, сповіщає випискою покупця – власника рахунку. Потім банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу – доручення. Одержавши її банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів). Після цього банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про надходження коштів на рахунок випискою з поточного рахунку.

Розрахунки чеками

Нині в системі безготівкових розрахунків великого поширення набувають розрахункові чеки. Чек – це письмове розпорядження