Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій виготовляються як окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку. Бланки чеків та чекові книжки виготовляються за зразком, затвердженим Національним банком України, видаються банками – емітентами юридичним та фізичним особам, яким відкрито рахунки в банку.

Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з підприємством.

Банк може видати чеки, оплату яких гарантує. Гарантованість ця забезпечується:

шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку, який його обслуговує;

наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

У такому разі банк може гарантувати чекодавцю при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку оплату чека за рахунок коштів банку шляхом надання кредиту та його оформлення кредитним розпорядженням під наявні зобов’язання чекодавця. Гарантія банку, в межах якої можуть бути оплачені чеки, враховується в банку – гарантії на за балансовому рахунку «Гарантії, поручительства, видані банком».

Для отримання чекової книжки підприємство подає у банк заяву в одному примірнику (у двох примірниках – для одержання чеків, оплата яких гарантована банком) за підписами осіб, яким за статусом надано право підпису документів для здійснення операцій на рахунку підприємства і з відбитком його печатки.

На заяві вказується найменування і адреса одержувача книжки, обслуговуюча установа банку, номер рахунка, з якого мають бути оплачені чеки, які чекові книжки і скільки їх просить одержувач, яка сума для цього має депонуватись.

Крім заяви, з метою забезпечення платежів за чеками надається платіжне доручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавця.

Банк повинен під розписку (на заяві) ознайомити особу, що одержала чекову книжку, про порядок її заповнення, а також попередити про відповідальність за втрату її і виписаних чеків, за перевищення виписаного чека понад депоновану або гарантовану банком, на рахунку суму.

Виписуються чеки на конкретних одержувачів коштів і в момент встановлення платежу. Ніякі поправки і підчистки в чеках не допускаються. Зіпсовані чеки з чекової книжки не вилучаються. При виписці чека чекодавець вказує в ньому такі дані: суму – цифрами та прописом, мотив перерахування коштів; найменування одержувача платежу; дату та місце заповнення чека.

Виписані чеки підписуються особами, які мають право розпоряджатися коштами на рахунках підприємства і мати печатку власника чекової книжки. Як виняток, чеки може підписувати представник покупця, але це повинно бути передбачено Статутом підприємства.

Чек має бути пред’явлений в установу банку протягом 10 днів з моменту його заповнення, не враховуючи день заповнення. Якщо після закінчення строку день пред’явлення чека припадає на неробочий день, тоді останнім строком вважається наступний робочий день.

У разі невикористання або зіпсування чеків чекова книжка повертається у банк чекодавця, а невикористана сума ліміту чекової книжки на підставі доручення підприємства відновлюється на його рахунку.

Підприємства – постачальники, інші чекодержателю, одержавши чеки в платіж за товари, послуги здають їх в банк з реєстрами, завіреними підписами та печаткою чекодержателю.

Після перевірки правильності заповнення чеків та реєстру банк зараховує кошти на рахунок чекодержателя. Погашений банком чек, разом з дебетовим авізо і одним примірником реєстру чеків надсилається в банк чекодавця.

Розрахунок чеками здійснюється за такою схемою. Постачальник передає товар покупцеві. Покупець передає чек постачальнику. Постачальник передає чек у свій банк і банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця. Банк платника списує кошти з рахунку покупця товару та повідомляє платника про списання коштів. Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника і повідомляє про це самого постачальника.

Застосування чекової форми розрахунків підвищує якість, прискорює швидкість розрахунків, сприяє зменшенню дебіторської заборгованості.

Принциповими недоліками такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібніх коштів, неможливість розрахунків чеками на велику суму, складність оформлення чеків.

Розрахунки акредитивами

Суть акредитивної форми розрахунків полягає в тому, що покупець на підставі договору з постачальником і до відвантаження ним продукції перераховує гроші на його ім’я у відповідну установу банку. Акредитив є грошовим зобов’язанням банку, яке видається ним за дорученням на користь його контрагента за договором, за яким банк, що відкрив акредитив, може здійснити постачальнику платіж на умовах пред’явлення ним документів, які передбачені в акредитиві.

У банку покупця або постачальника можуть відкриватися покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані) акредитиви. Покритим (депонованим) у банку постачальника є акредитив, при відкритті якого банк – емітент перераховує кошти платника у банк постачальника (виконуючий банк) за умови зарахування його на окремий балансовий рахунок «Акредитиви» на весь строк дії зобов’язання банку – емітента. Прийнятий до виконання акредитив у банку платника враховується на позабалансовому рахунку «Акредитиви до сплати».

Покритим є акредитив, який враховується у банку платника на окремому балансовому рахунку «Акредитиви».

Непокритим (гарантованим) є акредитив, який відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитиву з кореспондентського рахунка банку – емітента у разі встановлення між банками кореспондентських відносин.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні. Тому на кожному акредитиві повинно бути чітко вказано, чи є він відзивним чи безвідзивним. Якщо такої вказівки немає, акредитив вважається відзивним.

Відзивний акредитив – це такий, який може бути змінений або анульований банком – емітентом