Безвідзивний акредитив – це такий, що може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він був відкритий.

Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки з одним постачальником. Строк дії та порядок розрахунків за акредитивом встановлюється у договорі між платником та постачальником.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заяву, де повинен вказати: номер договору, за яким відкривається акредитив; строк дії акредитива; найменування постачальника; найменування банку, виконуючого акредитив; умови реалізації акредитива; сума акредитива.

Для одержання коштів за акредитивом, постачальник, який відвантажив продукцію (товар), подає реєстр рахунків та передбачені умовами акредитива документи в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива. Після перевірки, банк виплачує постачальнику відповідну суму з рахунка «Акредитиви».

У разі використання акредитива, депонованого у банку платника, виплати постачальнику за акредитивом здійснюватимуться в його банку на підставі отриманих від нього реєстру рахунків з відповідними документами. Списання коштів з балансового рахунку «Акредитиви» в банку платника здійснюватиметься на підставі отриманих від банку постачальника дебетових авізо при реєстрі рахунків та доданих до них товарно – транспортних документів.

Не приймаються до оплати акредитива документи без зазначення в них дати відвантаження, номерів товарно – транспортних документів, номерів або дат приймально – здавальних документів та виду транспорту тощо.

При використанні акредитивної форми розрахунків треба мати на увазі, що всі претензії до постачальника, крім тих що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без його участі.

Здійснення розрахунків з використанням акредитивної форми відбувається за такою схемою. Покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив і сповіщає про це покупця. Банк покупця повідомляє банк постачальника про відкриття акредитиву.

Після відвантаження товару покупець повідомляє банк про виконання умов акредитива, тобто дає наказ на розкриття акредитива. Банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива. Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника і повідомляє про це свого клієнта.

Акредитивна форма розрахунку дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачений. Для постачальника ця форма розрахунків надійна, відносно проста, приваблива, оскільки гарантує оплату. Покупцям акредитивна форма розрахунків не вигідна, бо на певний час кошти вилучаються з обороту, що погіршує фінансове становище покупців.

Розрахунки векселями

В умовах зміни економічних відносин, коли підприємства стають самостійними товаровиробниками, переходять на принцип комерційного розрахунку з метою прискорення обертання коштів застосовується вексельна форма розрахунків. Вексельна форма розрахунків – це розрахунки між постачальником і покупцем з відстрочкою платежу, яка оформляється векселем. Вексель – це письмове зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати відповідної суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк, у відповідному місці.

Правовою основою вексельного обігу в Україні є законодавчі та нормативні акти, що регулюють вексельний обіг і направлені на розвиток цієї форми розрахунків.

Порядок проведення заліку взаємної заборгованості з використанням векселів включає чотири етапи:

оформлення та облік платіжних документів;

проведення заліку взаємної заборгованості;

вексельне оформлення прострочених заборгованостей;

наступні операції з векселями.

За своєю суттю вексель є абстрактним борговим зобов’язанням. Його абстрактність полягає в тому, що він не обумовлений попереднім виконанням будь – яких договірних зобов’язань, як акредитив.

Боржник зобов’язаний оплатити виданий ним договірних зобов’язань, пов’язаних з видачею даного векселя. Відтак вексель є самостійним платіжним зобов’язанням.

Векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потребу в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Той, хто дає кредит в обмін на вексель, за необхідності може обернути його на гроші, переказуючи вексель як іншим особам, так і банку з умовою надання знижки з номіналу. Векселі, які застосовуються в грошовому обороті як в Україні, так і в міжнародних розрахунках, досить різноманітні. Векселі розрізняються за:

емітентами вони бувають: казначейські – це один із видів державних цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету і приватні векселі, які емітуються корпораціями, фінансовими групами, комерційними банками;

угодами, які вони обслуговують векселі бувають фінансові і товарні;

суб’єктом, що здійснює оплату (простий і переказний);

наявністю застави (забезпечені і незабезпечені);

порядком платежу векселі класифікуються на пред’явника і строкові;

місцем платежу вексель доміцильований і недоміцільований;

формою пред’явника (паперові векселі і безпаперові векселі – як записи на електронних рахунках).

Вексель може виписуватись як платником так і постачальником. Якщо вексель виписується постачальником, то платник повинен обов’язково акцептувати такий вексель, і тільки після цього він стає виконавчим платіжним документом. Для гарантії оплати векселя в указаний у ньому термін за проханням постачальника або платника за встановлену плату банк може акцептувати вексель.

При настанні строку платежу по векселю він оплачується за рахунок коштів платника з його поточного рахунку. Якщо на цьому рахунку кошти відсутні, тоді акцептований вексель може оплачувати за рахунок кредиту.

Застосування векселів сприяє розвитку комерційного кредиту, дотриманню платіжної дисципліни, спрощенню безготівкових розрахунків і скороченню потреби в банківських кредитних ресурсах.

Розрахунки в порядку планових платежів

При розрахунках платіжними дорученнями, вимогами дорученнями в основному застосовується спосіб перерахування коштів безпосередньо з рахунку платника на рахунок одержувача, як правило, по кожному відвантаженню товарно – матеріальних цінностей. Однак при певних умовах можна використати спосіб перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача не за кожне відвантаження, а шляхом періодичного перерахування покупцем коштів постачальнику, тобто плановими платежами.

Вони застосовуються між двома підприємствами, що мають постійні односторонні господарські зв’язки, при яких одна сторона є тільки постачальником продукції, інша - тільки платником.

Перехід на розрахунки плановими платежами між