Актуальність даної дипломної роботи бачиться в тому, що забезпечення кредитів банку є його дуже важливою характеристикою і забезпечує стабільність банку, його фінансову стійкість, а отже – і стійкість і цілісність банківської системи України.

Метою даного дослідження є – розглянути особливості управлінням забезпеченням кредиту комерційного банку в умовах ринкових відносин, при нестабільних ринкових умовах (спад виробництва, криза неплатежів, створення нових підприємств, банкрутства існуючих підприємств, недолік оборотних коштів.)

У цьому зв’язку задачами дипломної роботи є:

- розглянути порядок аналізу забезпечення кредитів банку;

- визначити цілісну систему поточного забезпечення кредитів банку;

- окреслити шляхи зменшення ризику комерційного банку.

Об’єктом дослідження є фінансове поняття забезпечення кредитів банку, методики його визначення та управління.

Предметом дослідження є Козятинське відділеня КБ “Приватбанк”

Теоретичною й методологічною основою дипломної роботи є діалектичний метод пізнання, який дає змогу вивчати економічні і соціальні явища у розвитку й взаємозв’язку. Застосований метод теоретико-емпіричного дослідження, який включає у себе аналіз і синтез, історико-логічну аргументацію, порівняння й узагальнення.

1. Зворотність – основа проведення кредитних операцій

1.1. Принцип забезпеченості кредитування, як одна з основ кредитного процесу

Банківське кредитування підприємств і інших організаційно-правових структур на виробничі і соціальні потреби здійснюється при строгому дотриманні принципів кредитування. Останні являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскільки відбивають сутність і зміст кредиту, а також вимоги об’єктивних економічних законів, у тому числі й в області кредитних відносин.

До принципів кредитування відносяться:

Донедавна принцип забезпеченості кредиту трактувався нашими економістами дуже вузько: визнавалася лише матеріальна забезпеченість кредиту. Це означало, що позички повинні були видаватися під конкретні матеріальні цінності, що знаходяться на різних стадіях відтворювального процесу, наявність яких протягом усього терміну користування позичкою свідчило про забезпеченість кредиту і, отже, про реальність його повернення. Тим часом у світовій банківській практиці видами кредитного забезпечення крім матеріальних цінностей, оформлених заставним зобов’язанням, виступають гарантії і поручительства платоспроможних відповідно юридичних і фізичних осіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками в страховій компанії ризику непогашення банківського кредиту. Причому не тільки одна, але і всі перераховані форми юридичних зобов’язань одночасно можуть служити забезпеченням видаваного господарському органу банком кредиту. Лише з прийняттям Закону „Про банки і банківську діяльність” комерційні банки України одержали можливість видавати своїм клієнтам кредити під різні форми забезпечення кредиту. Таким чином, у сучасних умовах, говорячи про забезпеченість позичок, варто мати на увазі наявність у позичальників юридично оформлених зобов’язань, що гарантують своєчасне повернення кредиту: заставного зобов’язання, договору – гарантії, договору - поручительства, договору страхування відповідальності непогашення кредиту.

Забезпечення зобов’язань по банківських позичках в одній або одночасно декількох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди в кредитному договорі, що укладається між сторонами.

Зворотність є тією особливістю, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без зворотності кредит не може існувати. Зворотність є невід’ємною рисою кредиту, його атрибутом [26, c.201].

Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягнення зворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит повинний бути не просто повернутий, а повернутий у строго визначений термін, тобто в ньому знаходить конкретне вираження фактор часу. І, отже, терміновість є тимчасова визначеність зворотності кредиту. Термін кредитування є граничним часом перебування позичених засобів у господарстві позичальника і виступає тією мірою, за межами якої кількісні зміни в часі переходять у якісні: якщо порушується термін користування позичкою, то спотворюється сутність кредиту, він втрачає своє справжнє призначення, що негативно позначається на стані грошового обігу в країні. Підтвердженням цьому є сучасне положення з грошовим обігом у країні, на який наряді з іншими факторами певний вплив зробила і практика тривалого порушення принципу терміновості в кредитуванні окремих галузей і витрат при планово-централізованій системі керування.

З переходом на ринкові умови господарювання цьому принципу кредитування надається, як ніколи, особливе значення. По-перше, від його дотримання залежить нормальне забезпечення суспільного відтворення коштів, а відповідно його обсяги, темпи росту. По-друге, дотримання цього принципу необхідне для забезпечення ліквідності самих комерційних банків. Принципи організації їхньої роботи не дозволяють вкладати залучені кредитні ресурси в безповоротні вкладення. По-третє, для кожного окремого позичальника дотримання принципу терміновості повернення кредиту відкривається можливість одержання в банку нових кредитів, а також дозволяє дотриматися своїх госпрозрахункових інтересів, не сплачуючи підвищених відсотків за прострочені позички. Терміни кредитування встановлюються банком, виходячи з термінів оборотності кредитуємих матеріальних цінностей і окупності витрат, але не вище нормативних.

З принципом терміновості повернення кредиту дуже тісно зв’язані два інших принципи кредитування, такі як диференційованість і забезпеченість.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питання про видачу кредиту своїм клієнтам, що претендують на його одержання. Кредит повинний надаватися тільки тим господарським органам, що у стані його вчасно повернути. Тому диференціація кредитування повинна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансовий стан підприємства, що дає впевненість у здатності і готовності позичальника повернути кредит в обумовлений договором термін. Ці якості потенційних позичальників оцінюються за допомогою аналізу їхнього балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень його рентабельності на сучасний момент і в перспективі [31, c.70].

Оцінка кредитоспроможності господарських органів, що просять кредит, проведена банком до укладання кредитних договорів, дає їм можливість деякою мірою підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту (і зв’язаних з цим для банків збитків) і, отже, передбачити дотримання господарськими органами принципу терміновості кредитування. Диференційованість