Сфера застосування застави невелика. Це зв’язано, з одного боку, з тим, що даний варіант припускає вилучення відповідного майна з корисного господарського обороту. Крім того, не всякий предмет застави по своїх природних, натурально-речовинних характеристиках може стати предметом застави. Тому в сферу застави попадають, як правило, дорогоцінні камені і вироби з них, золото і вироби з нього, валютні цінності, предмети мистецтва (картини, скульптури і т.д.), деякі види рухомого майна (автомобілі і т.п.).

Як показує практика, більшість предметів застави залишається в заставників. Але й у цьому випадку можливі різні режими володіння, збереження і користування предметами застави заставником, що повинні бути чітко зафіксовані в договорі застави.

По-друге, вибір варто зробити між варіантами застави по способі володіння предметом застави (варіант обмовляється в договорі):

У першому випадку повинне бути передбачене зобов’язання заставника достроково сплатити основний борг і відсотки або перевести такий борг на особу, що купила предмет застави.

У третьому випадку варто передбачити в договорі пункт про обов’язок заставника повідомити заставоутримувача про зроблену орендну угоду.

По-третє, варто зробити вибір між варіантами застави по способу збереження і користування предметами застави (товарно-матеріальними цінностями):

Перший вид застави означає, що за згодою сторін предмет залишається в заставоутримувача, але зберігається під замком і печаткою заставоутримувача, тобто сам заставоутримувач не має права ні користатися ним, ні витратити його. У цьому випадку нотаріальне посвідчення режиму збереження за допомогою накладення певного знака.

При другому виді предмет застави може залишатися у володінні, користуванні і розпорядженні заставника. У цьому випадку останній вправі заміняти товари іншими екземплярами подібного ж роду, але таким чином, щоб маса вартості товарів не стала меншою зазначеної в договорі. Іншими словами, предметом застави тут виявляється не товарна маса, а деяка сума вартостей.

Даний вид застави найчастіше застосовується при кредитуванні торгових і постачальницько-збутових організацій і підприємств, включаючи малі. При цьому заставник повинний вести спеціальний облік тих предметів застави, що вибувають і надходять у заміну вибулих, маючи на увазі, що необхідно підтримувати обов’язковий їхній залишок на щодня.

Договір застави обов’язково повинний містити пункт, що стосується того, коли і як банк може скористатися правом звертання стягнення для забезпечення повернення позички. Крім того в ньому може бути обговорений пільговий термін (30 днів), під час якого клієнт може і повинний ужити додаткових заходів для вишукування необхідних джерел погашення свого боргу. Тільки після закінчення цього терміну, якщо результат не змінився, можна звертатися в арбітражний суд або суд. Саме вони визначать, яким чином буде продаватися закладене майно.

В арбітражний суд (чи суд) банк повинний представити всю необхідну документацію:

Процедура звертання в суд і задоволення позовної заяви, включаючи його розгляд і процес реалізації закладеного майна, справа трудомістке і вимагає значного часу. У Японії, наприклад, така процедура займає близько 6 місяців.

Якщо сума, виручена від продажу закладеного майна, недостатня для погашення боргу банку, останній має право одержати відсутню суму з іншого майна боржника, але вже на загальних підставах, не користаючись перевагою заставоутримувача.

Ще раз варто звернути увагу на необробленість механізмів реалізації Закону „Про заставу”, так і на наявність у самому законі ряду юридичних нюансів, що поки, у силу малої практики, не можна вважати добре освоєними навіть фахівцями.

3.2.3. Застава з передачею закладеного майна (речі) заставоутримувачу

Заставою визнається договір про заставу, за умовами якого закладене майно (річ) передається заставоутримувачу у володіння. По угоді заставоутримувача з заставником предмет застави може бути залишений у заставника під замком і печаткою заставоутримувача (тверда застава).

При заставі заставоутримувач, якщо інше не передбачено договором, зобов’язаний:

Заставоутримувач вправі користатися предметом застави у випадках, прямо передбачених договором про заставу. Придбані заставоутримувачем у результаті користування предметом застави доходи й інші майнові вигоди направляються на покриття витрат на утримання предмета застави, а також зараховуються в рахунок погашення відсотків по боргу чи самого боргу по забезпеченому заставою зобов’язанню.

Якщо виникне реальна погроза втрати, нестачі й ушкодження предмета застави не з вини заставоутримувача, він вправі зажадати заміни предмету застави, а при відмовленні заставника виконати ця вимогу – звернути стягнення на предмет застави до настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов’язання.

Заставоутримувач при заставі несе відповідальність за втрату і нестачу предмета застави в розмірі вартості втраченого (відсутнього), а за ушкодження предмета застави – у розмірі суми, на яку понизилася вартість закладеної речі. Якщо при прийомі речі до застави проводилася оцінка предмета застави, відповідальність заставоутримувача не повинна перевищувати зазначеної оцінки.

Заставоутримувач зобов’язаний у повному обсязі відшкодувати заставнику збитки, заподіяні втратою, чи нестачею ушкодженням предмета застави, якщо це передбачено законом або договором.

3.2.4. Іпотека.

Іпотечний кредит – це довгострокова позичка, надана банками під заставу нерухомості. Ринкова економіка припускає широке використання цього кредиту. У класичному розумінні іпотека – це не тільки