| 2 | 3 | 4
Поточна позичкова заборгованість при відсутності прострочених % по ній |
1 |
1 |
1
- Позичкова заборгованість прострочена виплатою по основному боргу до 5 днів включно.
-Поточна заборгованість із простроченою виплатою % до 5 днів включно
- Переоформлена 1 раз без яких-небудь змін умов договору |
1 |
2 |
3
- Позичкова заборгованість із простроченою виплатою по основному боргу від 6 до 30 днів включно
- Поточна заборгованість із простроченою виплатою % від 6 до 30 днів включно
- Переоформлена 1 раз зі змінами умов договору в порівнянні з початковою, або переоформлена 2 рази без змін умов договору |
2 |
3 |
4
- Позичкова заборгованість із простроченою виплатою по основному боргу від 31 до 180 днів включно
-Поточна заборгованість із простроченою виплатою % від 31 до 180 днів включно
- Переоформлені 2 рази з змінами умов чи договорів більш 2 разів незалежно від наявності таких змін позички |
3 |
4 |
4
- Позичкова заборгованість із простроченою виплатою по основному боргу понад 180 днів
- Поточна заборгованість з простроченою виплатою % понад 180 днів |
4 |
4 |
4
2 група – нестандартні позички (помірний рівень ризику неповернення), 20 % резерв від суми основного боргу.
3 група – сумнівні позички (високий рівень ризику неповернення), 50 % резерв від суми основного боргу.
4 група – безнадійні позички (імовірність повернення практично відсутня, позичка являє собою фактично втрати банку, 100% резерв від суми основного боргу.
4. Проблеми і перспективи розвитку різних форм зниження кредитних ризиків.
4.1. Вибір форми забезпечення зворотності кредиту в
залежності від фінансового стану позичальника.
Сфера використання різноманітних форм забезпечення зворотності кредиту, з огляду на ступінь ефективності цих форм, залежить від реальної економічної ситуації, що складається під впливом багатьох факторів. Головними з них є фінансовий стан позичальника і якість наявного в нього забезпечення кредиту [25, c.472].
Розглянемо конкретну практику вибору того чи іншого способу захисту кредитора від неповернення кредиту на прикладі західних країн. Фінансовий стан позичальника в економічному житті визначається за рівнем рентабельності і долі забезпеченості власними засобами. Відповідно до цього виділяються три групи підприємств із різним ступенем ризику несвоєчасного повернення кредиту, що мають:
бездоганний фінансовий стан, тобто солідну базу власних засобів і високу норму рентабельності;
задовільний фінансовий стан;
незадовільний фінансовий стан, тобто низьку частку власних засобів і низький рівень рентабельності.
По наявності і якості забезпечення всі підприємства підрозділяються на чотири групи ризику, що володіють:
бездоганним забезпеченням;
достатнім, але з несприятливою структурою забезпеченням;
важко оцінюваним забезпеченням;
сумнівним забезпечення.
Безперечно, що в залежності від приналежності підприємств до тієї чи іншої групи з урахуванням приведених критеріїв ступінь ризику для банку несвоєчасного повернення кредиту змінюється. Відповідно виникає необхідність у використанні тієї чи іншої форми забезпечення зворотності кредиту.
З погляду рівня рентабельності і наявності власних ресурсів можна виділити три групи підприємств, що мають фінансовий стан:
бездоганний, тобто вище середньогалузевого показника частка власних засобів і рівень рентабельності;
задовільний, тобто відповідні показники – на рівні середньогалузевих;
незадовільний, тобто зазначені показники – на рівні нижче середньогалузевих.
Виходячи з наявності і якості забезпечення виділяються чотири групи, у тому числі три групи з достатнім забезпеченням, але різною його структурою й одна група – з недостатнім забезпеченням.
До перших трьох відносяться підприємства, що мають:
бездоганне забезпечення, що характеризується переважанням в його складі депозитних внесків, легкореалізованих цінних паперів, товарів відвантажених (дебіторських рахунків), валютних цінностей, готової продукції, товарів;
достатнє, але несприятливу структуру забезпечення, що означає переважання ліквідних засобів другого і третього класу;
важкооцінювану структуру забезпечення, що означає наявність значних сум витрат виробництва (у сільському господарстві), незавершеного виробництва і витрат (промисловість), тобто погіршення структури ліквідних засобів третього класу.
Оскільки в житті ці фактори діють у комплексі, передбачається, що вплив позитивних факторів нівелює дію негативних; можливе й інше – негативний вплив одного фактора буде збільшуватися дією іншого. Конкретно цей взаємозв’язок факторів при розгляді проблеми ризику повернення кредиту може бути представлений наступною класифікацією типів підприємств. Найменший ризик неповернення кредиту мають підприємства, віднесені до першого типу. Це підприємства, що мають бездоганний фінансовий стан, незалежно від наявності і якості забезпечення; чи підприємства з бездоганним забезпеченням незалежно від їхнього фінансового стану [25, c.477].
Насправді основним джерелом повернення кредиту, як відомо, є виторг від реалізації і ліквідні активи, в тому числі ті, які слугують забезпеченням кредиту, отже, ризик неповернення кредиту мінімальний або відсутній узагалі, якщо маються в наявність обидва фактори або принаймні один з них. Саме в другому випадку відбувається нівелювання негативної дії одного фактора за рахунок позитивного впливу іншого фактора. У відношенні цього типу підприємств (крім тих, хто має незадовільний фінансовий стан) доцільно вважати основною формою забезпечення зворотності кредиту виторг від реалізації, не застосовуючи юридичного оформлення гарантій. Для цієї групи підприємств механізм повернення кредиту буде будуватися на довірі, заснованій на стійкому фінансовому стані позичальника. У цьому випадку банк не дає значення ні достатності, ні якості забезпечення.
Кредитування підприємств із незадовільним фінансовим станом, але віднесених до першого типу внаслідок наявності бездоганного забезпечення доцільно здійснювати під заставу відповідних цінностей. Деякий ризик неповернення кредиту в цьому випадку зведений до мінімального.
Підприємства, віднесені до другого, третього, і четвертого типам при наявності певного ризику в цілому є кредитоспроможними; вони мають економічні передумови для повернення кредиту, що закріплюються юридично. Але форми забезпечення зворотності кредиту повинні бути диференційовані.
Для підприємств другого типу доцільно використовувати заставу матеріальних цінностей з урахуванням оцінки якості забезпечення.
Для підприємств третього типу характерне застосування як застави