ВСТУП

Очевидно, що будь-якій державі для виконання своїх функцій необхідні фонди коштів. Очевидно також, що джерелом цих фінансових ресурсів можуть бути тільки ті засоби, що уряд збирає зі своїх "підданих" у виді фізичних і юридичних осіб.

Ці обов'язкові збори, здійснювані державою на основі державного законодавства і є податки. Саме таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що отримують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки виступають найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

Крім того, будучи фактором перерозподілу національного доходу, податки покликані:

а) гасити виникаючі “збої” у системі розподілу;

б) зацікавлювати ( чи незацікавлювати ) людей у розвитку тієї чи іншої форми діяльності.

В даній курсовій роботі буде розглянутий податок з населення.

Прибутковий податок з населення відноситься до прямих, у більшості країн прогресивним податком. Порядок оподатковування населення регулюється Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” .

Прибуткової податок із громадян дає можливість забезпечити держбюджет стійким і зростаючим джерелом доходу.

Основним завдання курсової є порівняльний аналіз двох документів, що регулюють збори податків з фізичних осіб. А саме Закон України що вступив в дію 1.01.2004 року, та попередній документ, що контролював збір податків – Декрет КМУ “Про прибутковий податок з громадян”.

В роботі порівняна база оподаткування, ставки податку, пільги згідно старого та нового законодавства, приведений приклад та зроблений аналіз.

Теоретична частина

Об'єкти податкового обліку в порівнянні двох законів

Перед тим, як проводити аналіз двох документів, дамо визначення «податку на доходи громадян».

ПОДАТОК НА ДОХОДИ ГРОМАДЯН [НАЛОГ НА ДОХОДЫ ГРАЖДАН] – податок, яким обкладається сукупний дохід громадян у грошовому обчисленні за минулий рік. Належить до прогресивно зростаючих податків, ставка якого зростає із зростанням річного доходу. Сплачується з доходів, що перевищують неоподатковуваний мінімум.

Декрет «Про прибутковий податок з громадян» N вступив в дію 30.04.93. Закон України «Про податок з фізичних осіб» вступив в дію з 1 січня цього року, тим самим припинивши дію декрету. В курсовій роботі необхідно порівняти ці два документи.

Розглянемо базу оподаткування. С статті другі Декрету об’єктами оподаткування є:

Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

В Законі України оподаткування проводится щомісячно, це можна прослідкувати в ст.3 пункті першому. Отже це дає змогу державі отримувати прибутки щомісячно, використовувати їх та отримувати прибутки щомісячно.

В Законі України відбулися зміни щодо нарахування доходів в будь-яких негрошових формах. Якщо в Декреті оподатковується вартість товару за вільними ринковими цінами, то Закон України вдосконалив це, застосувавши коефіцієнт, який обраховується слідуючим чином:

К= 100/(100-Ставка податку)

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

Також добавлений ще один абзац, на який необхідно звернути увагу:

У такому ж порядку визначається об’єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

1.2 Ставка податку

Ставка податку значно змінилась. У декреті вона була 26%, а в новому законі лише 13%. Також, закон має ряд змін, які проаналізовано нижче.

В новому законі окрім заробітних плат та винагород за трудову діяльність оподатковуються практично всі можливі прибутки громадян:

4.2.2. доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди

4.2.3. сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону;

4.2.4. сума страхових внесків (страхових премій) за договором добровільного страхування, сплачена будь-якою особою - резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його

користь

4.2.5. сума страхових виплат, страхових відшкодувань або викупних сум, отриманих платником податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування, у випадках та розмірах, визначених пунктом 9.8 статті 9 цього Закону;

4.2.6. частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону;

4.2.7. дохід від надання майна в оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 9.1 статті 9 цього Закону;

4.2.8. оподатковуваний дохід (прибуток), не включений дорозрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом;

4.2.12. дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті;

4.2.13. інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті;

4.2.14. дохід у вигляді вартості успадкованого майна, у межах, що підлягає оподаткуванню цим податком згідно з нормами статті 13 цього Закону;

4.2.15. сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону;

4.2.16. кошти або