- болісна реакція банківської системи на нестабільність зовнішнього середовища. Безпосередніми наслідками зростання банківських ризиків у листопаді - грудні 2004 року стало скорочення обсягу та певне зростання ціни кредитів. Оскільки цінова система в умовах невизначеності спроможна адекватно враховувати ризики, це, як правило, призводить до необхідності їх компенсації за рахунок зовнішньо банківських джерел (стабілізаційних кредитів НБУ);

- обмеженість інформаційних джерел, необхідних для прийняття рішень. Об'єктивна інформація про реальний стан справ у банках є найпотужнішим інструментом боротьби з необгрунтованим ажіотажем - найнебезпечнішим ворогом банківської системи. Наявність на ринку виваженої та оперативної інформації незалежних рейтингових агентств могла б швидше заспокоїти, як міжбанківський, так і роздрібний депозитний ринок.

Дещо про сучасний стан і перспективи розвитку банківської системи у контексті економічного розвитку держави. Банківський сектор стане ефективним лише тоді, коли зможе запропонувати кожному члену суспільства, незалежно від його матеріального становища, прийнятний механізм обслуговування. Країни ЄС поступово рухаються у цьому напрямі, реформують банківський сектор, створюючи спеціалізовані фінансові установи, які, інтегруючись у банківську систему, роблять її менш вразливою до можливих негативних впливів. Україна має всі законодавчі підстави для розвитку інфраструктури банківського сектору з урахуванням європейського досвіду. Відтак особливу увагу слід приділити створенню механізмів, які б дієво сприяли розвитку місцевих, кооперативних і спеціалізованих банків.

Україна потребує переходу від мобілізаційно-інноваційного шляху, заснованого на розвитку традиційних сфер діяльності у 1999—2000 роках, до прогресивного інновативно-інноваційного проекту модернізації економіки, пов'язаного з фундаментальними надбаннями, створеними у науково-технічному середовищі країни. Для цього необхідно залучати довгострокові цільові кредитні кошти банківської системи.

Необхідні структурні зміни в інституційній побудові вітчизняного банківського капіталу слід починати з формування нового для України інституту — системи спеціалізованих банківських установ розвитку. Перший крок у цьому напрямі — створення в 2004 р. державного Українського банку реконструкції та розвитку (УБРР). Хоча Національний банк наполягав, щоб УБРР був установою другого рівня, тобто проводив кредитування не безпосередньо, а через інститут уповноважених комерційних банків, Кабінет Міністрів через Державну інноваційну компанію заснував банк першого рівня з порівняно невеликим статутним капіталом. Тепер потрібно з'ясовувати, яким чином доцільніше нарощувати капітал цього банку — шляхом залучення іноземних інвесторів та часткового роздержавлення УБРР, чи шляхом акумулювання і використання бюджетних та позабюджетних коштів різноманітних цільових програм розвитку.

Підтвердивши тезу, що головною особливістю фінансового механізму банківської системи України є концентрація — інституціональна, галузева, територіальна.

Зазначені види концентрації можна вважати «перекосами» такої конкуренції, оскільки вони створюють дисбаланси у перерозподілі фінансових ресурсів. Стабільність фінансового механізму українських банків у майбутньому буде прямо пов'язана з ефективною ліквідацією дефіциту фінансових ресурсів. Стрімкий приріст банківських кредитів і депозитів не може тривати довго, оскільки і вільні кошти вкладників, і кредитні ресурси банків - обмежені. Тому банки повинні готуватися до вирішення проблем із ліквідністю, спричинених коливаннями якості кредитного портфеля та зниженням темпів зростання зобов'язань.

Банківські інституції поступово віддають найперспективніші сегменти ринку конкурентам. Падає дохідність їх діяльності. Провідні банки Європи, Америки, Азії вимушені скорочувати філійну мережу, масово звільняти працівників. Із банківської діяльності поступово зникають креативність, інноваційність, оскільки в її основі лежать оцінки рівня ризиків. Банки змушені мінімізувати ризики, тоді як сучасний інвестиційний ринок потребує не мінімальних, а оптимальних ризиків. Зростає конкуренція з боку небанківських інститутів, - як фінансових, так і нефінансових, діяльність яких не обмежена обов'язковими нормативами, встановленими для банків.

Банківська система України, ледь ставши на ноги, вже зазнає дії зазначених суперечностей. Не слід випробовувати її на міцність. Сьогодні українським банкам потрібен обережний, латентний протекціонізм; невиважений допуск зарубіжних банків на національний ринок банківських послуг нам протипоказаний.

Розглянемо коротенько про особливості валютного ринку у 2007 році. До серпня на ринок надходили надзвичайно високі обсяги іноземної валюта, зумовлені насамперед суттєвим збільшенням позитивного сальдо торговельного балансу. Зростали обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну та істотно прискорилися процеси приватизації державного майна. Це дало змогу НБУ викуповувати надлишкову пропозицію валюти та нарощувати міжнародні резерви.

Наголосимо на важливості операцій Національного банку з іноземною валютою для України як країни з перехідною економікою. Натомість у країнах і з розвинутою ринковою економікою курсова політика та операції з іноземною валютою не є надто важливими для монетарної політики центральних банків, які зосереджуються в основному на операціях із національною грошовою одиницею. Позитивні результати валютно-курсової політики НБУ останніх років засвідчують її значимість не лише для монетарної політики, а й економіки в і цілому. Номінальна курсова стабільність, сприятлива динаміка реального обмінного курсу, розвиток валютного курсу, суттєве зростання золотовалютних резервів забезпечили її позитивний вплив на стримування інфляції, зниження відсоткових ставок, розвиток експорту, економічне зростання, збільшення реальних доходів населення тощо. Діюча система валютного регулювання підтвердила свою ефективність.

Розглянемо деякі проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин та банківської діяльності в Україні.

Торкнемось такої форми адміністративного регулювання діяльності банків, як ліцензування. Проаналізувавши сучасний стан правового регулювання процедур отримання банківської ліцензії та письмових дозволів на здійснення окремих операцій, дійдемо висновку про можливість підвищення ефективності цих процедур на основі вдосконалення організаційних засад цієї діяльності.

Що стосується проблеми інвестування економічного зростання, то економічне зростання, що відбувається нині, не супроводжується економічним розвитком. Для модернізації виробництва не вистачає грошей. їх приплив неможна забезпечити через бюджетне фінансування, а банківські кредити