* технічна підсистема обліку об-сягу наданих послуг — система R/3 для завантаження кількісних даних за наданими послугами;

* система R/3 — операційний день банку (ОДБ) для вивантаження про-водок із модуля "Збут" і дебетових інформаційних платежів клієнтам;

* операційний день банку (ОДБ) — система R/3 для завантаження вхідних платежів від клієнтів.

Інструментом для аналізу всіх про-ведених операцій з надання послуг та отримання оплати за ними, відсте-ження взаємодії технічних підсистем із системою R/3, отримання звітів за цими операціями є інформаційна си-стема "Логістика", яка забезпечує:

* перегляд основних даних модуля "Збут";

* формування, перегляд і роздру-ковування довідників системи та зві-тів, необхідних для роботи відпо-відальних виконавців.

Отже, основними результатами за-провадження комплексного рішення обліку послуг, які надаються Наці-ональним банком України, є:

* автоматизація договірної роботи;

* управління заборгованістю клієн-тів (ведення особових рахунків де-біторів, відстеження обсягів і строків заборгованості, нарахування пені та індексації боргу);

* отримання звітності за доходами з аналізом джерел доходів, порівнян-ня планових та фактичних показ-ників, планування доходів, можли-вість проведення доходів за аналітич-ними рахунками.

Слід зазначити, що інформація вво-диться в систему один раз, немає дуб-лювання операцій, аналіз за ними мо-жна робити в будь-який час як на територіальному рівні, так і на рівні центрального апарату НБУ. Водно-час зауважимо й деякі проблеми на шляху впровадження комплексного рішення обліку послуг, а саме:—

немає документа, який би регла-ментував для системи Національного банку порядок укладення та ведення договорів, котрі не належать до дого-ворів із господарських питань (на-приклад, про інформаційно-розра-хункове обслуговування в системі електронних платежів, надання по-слуг системою електронної пошти та інші);—

не визначено порядок проведен-ня індексації боргу у зв'язку з інфляцією;—

відсутні вимоги щодо формуван-ня вихідних документів системи та форм звітності, необхідних для опера-тивного аналізу операцій, що пов'я-зані з наданням послуг клієнтам як на територіальному рівні, так і на рівні центрального апарату НБУ.

3.3. Шляхи забезпечення дохідності операцій банку

з платіжними картками.

Ринок платіжних карток в Україні пе-ребуває в стадії становлення. Незва-жаючи на дворазовий приріст обсягу їх емісії (за даними НБУ, загальна кіль-кість емітованих вітчизняними банків-ськими установами карток протягом 2002 року збільшилася з 3 251 до 6 325 тис. шт.), дохідність карткових операцій поки що залишає бажати кращого, її підви-щення — одна з найскладніших проблем, з якими стикаються банки під час ре-алізації карткових програм. Проте саме від дохідності залежить, чи розгортатиме банківська установа картковий бізнес, чи, навпаки, згорне його.

Наскільки вигідні вітчизняним банкам карткові програми? За рахунок чого?

Щоб уникнути голослівності в процесі пошуку відповідей на поставлені запитан-ня, проаналізуємо доходи та витрати карт-кової програми конкретної банківської ус-танови, скажімо, Коломийського філіалу АППБ „Аваль” одного з провідних українських банків.

Карткова програма філіалу складається з емісійної та еквайрингової частин. Оскіль-ки еквайринг у наших умовах малопри-бутковий (практично — самоокупний), зо-середимо увагу лише на емісії карток. Ос-новним джерелом інформації для аналізу нам слугуватимуть тарифи банку за опера-ціями з платіжними картками та дані обо-ротно-сальдової відомості.

Почнемо із залучених коштів, обсяг яких є одним із основних параметрів, за яким можна судити про ефективність карткової програми.

Як відомо, з метою страхування від можливих овердрафтів для карткових ра-хунків, як правило, встановлюють незнижувальні (тобто недоступні для зняття) залишки. Цей фактор є запорукою ста-більності певної частини коштів на карт-кових рахунках. Тож сформовані за раху-нок незнижувальних залишків ресурси можуть використовуватися для активних

За підсумками минулого року обсяги емісії українськими банками платіжних карток збільшилися майже вдвічі. Та, як зауважують банківські аналітики, доходи від карткового бізнесу виявилися неадекватними темпам її приросту. В чому причина? Нині особливої ваги набуває якість карткового портфеля. У статті розглядається модель аналізу дохідності емітентських операцій та структури карткового портфеля банку-емітента в розрізі певних цільових груп клієнтів, застосування якої дасть змогу оперативно коригувати стратегію й тактику банківської установи у сфері карткового бізнесу,

операцій, передусім — кредитних.

Вважатимемо, що сума незнижувальних залишків використовується в повному об-сязі, а кредитна ставка дорівнює 15% річних (щодо позичок в іноземній валюті). За такої умови дохід від розміщення можна оціни-ти як 1.25% на місяць від загальної суми не-знижувальних залишків, що перебувають на карткових рахунках (обчислення наведе-но в таблиці 1). Отже, філіал може без ри-зику для ліквідності надавати кредити під платіжні картки як мінімум на суму, що дорівнює сукупності незнижувальних за-лишків на карткових рахунках.

Важливою статтею доходу банку-емітента є комісія за випуск та річне обслугову-вання карток. Згідно з тарифами банку дебетні продукти випускаються, як правило, безплатно, тож джерелом комісій є лише кредитні картки. В середньому за місяць філія емітує ЗО класичних карток — VISА .Classik (комісія за кожною з яких становить у гривневому еквіваленті

133 грн.) та 2 золоті — Visa Gold, Master Card Gold (річне обслуговування однієї та-кої картки дорівнює 480 грн.). Комісія за випуск решти дебетних карток (студентсь-ких, зарплатних, для приватних підпри-ємців) не перевищує 500 грн. за місяць у цілому. Отже, середньомісячний дохід філії від випуску та обслуговування карток стано-вить 5 450 грн. (ЗО карт х 133 грн. + 2 кар-ти х 480 грн. + 500 грн.).

Перейдемо до операційних доходів, складовою яких є комісія за видачу готівки у власній мережі банкоматів та в касах банку. Незважаючи на те, що її акумулює центральний офіс банку, ці кошти все ж треба враховувати, оскільки вони відобра-жають