на сьогоднішній серед зарубіжної та української літератури немає праць, спеціально присвячених питанню класифікації договору факторингу. Проте в тій чи іншій мірі, дане питання висвітлюється у статтях та монографічних дослідженнях Н.Внукової, В.Луця, О.Кота, Л.Новосьолової, А.Комарова, Л.Єфімової, Є.Суханова, тощо.
Проаналізувавши дану юридичну літературу можна буде дійти висновку, що представлені у ній класифікації договорів факторингу характеризуються як термінологічними розбіжностями у обранні критерії класифікації, так і суперечливим викладенням змісту окремих видів цього договору. Таким чином , за ціль поставлено відкрити питання класифікації договорів факторингу в сучасних умовах, з огляду на існуюче законодавство, міжнародно-правові документи та практику реалізації даних договорів у інших країнах.
Згідно першої класифікації, це поділ це поділ договорів факторингу на факторинг з правом регресу та факторинг з правом регресу або на повний та неповний факторинг.
За договором факторингу без права регресу фактор бере на себе всі ризики, пов'язані з неплатежем з боку дебіторів клієнта, і не має права вимагати оплати від клієнта у випадку несплати боргів дебіторами. Відповідно факторинг з правом регресу фактор, у випадку несплати боргу за відступленими правами вимогами, вправі звернутися з вимогами до клієнта.
2.5.Юридична відповідальність за порушення зобов'язань по кредитному договорі. Проблеми та шляхи їх подолання
Національний банк України здійснює систематичний контроль та нагляд за діяльністю комерційних банків, дотриманням ними норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів Національного банку України, а також з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. З цією ж метою Національний банк України постійно здійснює нормативне забезпечення банківської діяльності та нагляду. Останній нормативний документ з цього питання - «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» був прийнятий постановою Правління НБУ від4 лютого 1998 р. за № 38, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 177/2617 від 19.03.1998 р. (раніше діючі документи втратили чинність). [56]
Так, за результатами здійснених системою банківського нагляду виїзного інспектування та перевірок до комерційного банку або банківської установи Національним банком України можуть бути застосовані заходи впливу не примусового і примусового характеру.
Вибір заходів впливу, які застосовуються до комерційних банків відповідно до банківського законодавства, повинен визначатися найбільш ефективним вирішенням виявлених проблем у діяльності комерційних банків та проводиться з урахуванням:
-характеру допущених комерційним банком порушень;
-причин, які зумовили виникнення виявлених порушень;
загального фінансового стану комерційного банку;
значимості комерційного банку на ринку банківських
послуг.
Підставою для застосування Національним банком України і його регіональними управліннями не примусових та примусових заходів впливу можуть бути:
результати здійснених Національним банком України та відповідними рівнями системи банківського нагляду перевірок діяльності комерційних банків чи установ комерційних банків;
матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують дотримання комерційними банками та установами комерційних банків законодавчих актів з питань банківської діяльності;
-результати перевірок діяльності комерційних банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до законодавства на здійснення таких перевірок;
- інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).
Не примусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків при незначному рівні підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності комерційного банку і носять характер добровільності їх вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. До них належать:
Лист із зобов'язаннями.
Письмове попередження.
Лист із зобов'язаннями (письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків у роботі та допущених порушень) як захід впливу застосовується тоді, коли вважається, що проблеми банків усвідомлюються його керівництвом, що комерційний банк спроможний і буде вживати необхідних заходів для вирішення проблем. Строки виконання листа із зобов'язаннями встановлюються індивідуально з врахуванням характеру проблем та допущених порушень, контроль за його виконанням здійснюється шляхом аналізу звітів комерційного банку, проведення нарад чи перевірок.
Лист із зобов 'язаннями може включати наступні заходи:
- складання та виконання бізнес-плану або плану з відновлення капіталу та запровадження положень і механізму щодо поліпшення практики кредитування;
-зобов'язання щодо проведення зовнішнього аудиту фінансового стану банку;
- прийняття рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;
прийняття рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;
прийняття рішення стосовно тимчасового обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозитами, що залучаються;
тимчасове припинення виплати дивідендів;
прийняття рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій;
інші виправні заходи.
У письмовому попередженні вказується на конкретні заходи, яких необхідно вжити для виправлення порушень або розв'язання інших проблем, на конкретні коригуючі дії, що має вжити банк для виправлення небезпечної або неправильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усунення. Цим листом комерційний банк також попереджається про можливість застосування примусових заходів у разі недотримання ним вимог письмового попередження.
Термін, протягом якого комерційний банк має виправити проблеми, зазначені у попередженні, повідомляється Національному банку України у відповіді в 3-денний строк. [57, с. 45].
Примусові заходи впливу застосовуються Національним банком України у разі, якщо діяльність комерційних банків та їх установ характеризується високим рівнем ризику, якщо комерційні банки та їх установи порушують чинне законодавство, економічні нормативи, порядок, строки та технологію виконання банківських операцій, допускають несанкціоновану емісію, не виконують нормативні акти Національного банку, не подають звітність чи подають недостовірну звітність, якщо діяльність їх збиткова і спричиняє становище, що загрожує інтересам вкладників та кредиторів банку, перешкоджає антимонопольним діям чи праву клієнта вільно вибирати банк.
До примусових заходів впливу належать: [58, с.