45].
підвищення норми обов'язкових резервів;
відкликання ліцензії на здійснення окремих або всіх банківських операцій;
усунення керівництва комерційного банку або установи комерційного банку від управління;
призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком або установою комерційного банку;
стягнення за рішенням суду (арбітражного суду) штрафу в розмірі неправомірно одержаного доходу;
ліквідація комерційного банку та виключення його з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.
Ліцензія на здійснення банківських операцій (окремих або всіх) відкликається рішенням Комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків Національного банку України у разі:
- виявлення недостовірних даних, на підставі яких була надана ліцензія;
- затримки початку проведення діяльності, на яку надана ліцензія, більше ніж на один рік з моменту надання ліцензії;
-виникнення становища, яке загрожує інтересам кредиторів та вкладників банку;
виявлення порушень, допущених банком щодо вимог банківського і антимонопольного законодавства та нормативних актів Національного банку України;
порушення економічних нормативів, які встановлені Національним банком України, протягом трьох місяців підряд або шести місяців протягом року;
здійснення операцій, на які не було надано ліцензії;
надання недостовірної інформації та звітності або несвоєчасне їх подання;
невиконання у встановлений термін вимог Національного банку України щодо діяльності банку та умов, на підставі яких була надана ліцензія;
порушення уповноваженими банками або установами уповноважених банків порядку і умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком;
відмови купівлі та продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів.
Національний банк України має право стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу та застосовувати інші економічні санкції відповідно до чинного законодавства у разі порушення комерційними банками порядку, строків та технології виконання банківських операцій, що встановлені нормативними актами Національного банку України, а саме:
-порушення законодавства при формуванні власного статутного фонду;
порушення обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, визначених Інструкцією № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків»;
недозарезервування комерційним банком коштів на його кореспондентському рахунку;
нарахування та стягнення відсотків авансом у момент видачі позики.
Стягнення штрафу здійснюється у претензійно-позовному порядку. У разі збиткової діяльності комерційного банку або переведення його в режим фінансового оздоровлення до нього може не застосовуватися такий захід впливу, як стягнення штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу, а застосовуються інші заходи впливу.
При порушенні кредитного законодавства має місце також кримінальна відповідальність, зокрема статті 190 Кримінального кодексу [59, ст. 190; ст. 222] де йдеться про шахрайство, що має на увазі заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки-карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні право на майно шляхом обману чи зловживання довірою. В результаті шахрайських дій потерпілий-власник, володілець, особа, у віддані або під охороною якої знаходиться майно, добровільно передає майно або право на майно винній особі. Безпосередня участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дій є обов'язковими ознаками шахрайства, які відрізняють його від викрадення майна. Шахрайство вчиняється шляхом обману і зловживання довірою. Обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання прав на таке майно полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в обман потерпілого. У нашому випадку нас цікавить незаконні операції з використанням елнктронно-обчислювальної техніки як кваліфікуючою ознакою шахрайства слід розуміти такі спрямовані на заволодіння чужим майном або придбання права на майно операції, в основі яких лежать обман чи зловживання довірою. Обман при вчиненні цього злочину може виразитись у застосуванні програмних засобів, які дають змогу винному будь-яким чином (шляхом відшукуванню випадкових цифр, паролів тощо) здійснити несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається чи обробляється в автоматизованих системах.
Ст. 222 Шахрайство з фінансовими ресурсами говорить про надання завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам чи іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Об'єктом злочину у даному випадку є встановлений порядок кредитування господарської діяльності, та права і законні інтереси кредиторів.
Об'єктивною стороною злочину є завідомо надання неправдивої інформації органам державної влади для отримання дотацій, субсидій, субвенцій, кредитів чи пільг щодо податків.
Надання завідомо неправдивої інформації-це обман держави і кредиторів, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Зокрема у сфері кредитування знаряддям злочину виступають документи, які надаються позичальниками банкам і в яких можуть міститись неправдиві документи: 1) кредитні заявки; 2) установчі документи; 3) контракти, угоди, 4) техніко-економічні обгрунтування; 5) документація про фінансовий стан, кредитоспроможність позичальника, страховика або поручителя; 6) документи, що стосуються застави, поручительства, гарантії як способів забезпечення кредитів (фіктивні гарантійні листи тощо). Інформація, що надається особою, яка вчиняє шахрайство пов’язане з фінансовими ресурсами, повинна бути неправдивою, перекручувати справжній стан