Банківське законодавство забороняє надання кредитів на: покриття збитків господарської діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств. Охоплюються ситуації, в яких нецільове використання кредиту заздалегідь планувалось особою, яка бажала заробити на кредитних коштах, а потім використати позичку на цілі, передбачені кредитним договором. Нецільове використання кредиту може полягати у: внесенні коштів на депозит і отримання за ним відсотків; придбанні нерухомості та іншому майні, що немає відношення до цілі зазначеної у кредитному договорі; переведення кредиту у готівку і використання на власні потреби;

Обман, пов’язаний із справжнім або вигаданим станом стійкої фінансової неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності, утворює сукупність злочинів лише у тому разі, коли винний не тільки перекручує фінансове становище підприємства-позичальника, а й має на меті незаконне отримання кредиту.

Суб’єкт злочину спеціальний. Це: 1) громадян, що займається підприємницькою діяльністю без реєстрації юридичної особи; 2) засновник або власник суб’єкта господарської діяльності; 3) службова особа юридичної особи-суб’єкта господарської діяльності;

Шкода, заподіяна кредитору, може полягати у прямих збитках, спричинених неповерненням всього або частини кредиту, або в упущеній вигоді.

Отже, на підставі вище сказаного можна зробити підсумок:

Кредит являє собою письмову, двосторонню, консенсуальну угоду про позику грошей банком позичальнику і характеризується поверненням, та забезпеченням.

Відносини з приводу отримання кредиту, що виникають між банком і позичальником складають процедуру кредитування і містять ряд процесуальних дій.

За порушення банківського законодавства, зокрема за порушення однією із сторін договору кредитування настає юридична відповідальність.

РОЗДІЛ 3. Аналіз проблем правового регулювання кредитних відносин в Україні

3.1.Прогалини у кредитному законодавстві та шляхи їх усунення

Сьогодні не можна не бачити наявних проблем у ти в умовах стагнації інших сфер економіки. А робота українських банків протягом останніх років здійснювалася за таких несприятливих умов, як незадовільний стан економіки в цілому, занепад промислового виробництва, неплатоспроможність більшості суб'єктів господарювання - позичальників, реальні втрати статутних фондів банків від знецінення національної валюти, розвинуті інфляційні процеси, непомірні податки тощо. [60, с. 45].

Головною сьогоденною стратегією банків стала не стратегія зростання і розвитку, а стратегія виживання. Виникла ситуація, коли банки неспроможні виконувати належні їм функції фінансових посередників у зв'язку з неповерненням позичальниками отриманих у банках кредитів та несплатою відсотків за ними.

До причин виникнення проблем у розвитку сучасної банківської системи України також можна віднести такі: [61, с. 26-28]

1) недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчої бази, що регулює банківську діяльність;

2) проведення банками занадто ризикової кредитної політики з метою отримання високих прибутків;

3) екстремальне збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості;

4) незначний обсяг сформованих банками резервів для відшкодування можливих втрат за кредитами по відношенню до суми безнадійних до повернення кредитів та по відношенню до обсягів загальних кредитних вкладень;

5) безпосередня залежність стану платоспроможності та ліквідності багатьох банків від здійснення операцій на міжбанківському кредитному ринку;

6) від фінансового стану інших банків, які виступають постачальниками кредитних ресурсів;

7) відсутність законодавчого врегулювання питання захисту вкладів фізичних осіб у банках тощо.

Крім того, необхідно відзначити, що на даний момент існують серйозні проблеми в діяльності комерційних банків на тлі значної криміналізації економіки України. Перш за все, це пов'язано з об'єктивними причинами фінансових негараздів у банківській системі, які витікають із загального стану економіки держави, відсутності належного досвіду і відповідно підготовлених кадрів для функціонування банків в умовах ринкових перетворень.[62, с.70]

Особливою проблемою сучасного стану функціонування банківської системи є погіршення фінансового стану великих колишніх державних банків, активи яких складають 73 відсотки від активів всієї системи. Маються на увазі «Промінвестбанк», «Укрсоцбанк», «Укрексімбанк», «Ощадбанк», які у значній мірі обслуговують державний сектор економіки та виконують державні програми.

Широкомасштабне кредитування державних та нещодавно приватизованих підприємств у перші роки після здобуття незалежності несприятливо позначилося на банківській системі. Хоча таке кредитування не завжди відбувалося за бажанням окремих банків, воно призвело до дуже великої кількості прострочених та пролонгованих кредитів, які негативно впливають на фінансовий стан банків.

Протягом 1991-1994 рр. в умовах високого рівня інфляції та валютної нестабільності в Україні багато банків змогли отримати прибутки від операцій з іноземними валютами та завдяки позитивній відсотковій ставці розповсюдити їх на кредити, що видавалися. Активне управління курсом обміну національної валюти зменшило можливості банків. робити прибутки на валютних спекуляціях. Можливість управління комерційними банками своїми фінансовими ресурсами зазнала серйозних труднощів через різкі зміни у курсі відсоткової ставки, що різко впав на початку 1997 р. в результаті падіння рівня інфляції, а потім підвищився в результаті нестабільності на ринку.[63, 106-110]

Поточний підвищений рівень відсоткової ставки може привести до виникнення проблем з кредитами, бо це послаблює фінансовий стан позичальників. Через слабкість ринку державних цінних паперів ліквідність банків опинилася під серйозною загрозою.

У той час, як багато банків і досі є прибутковими, є і такі банки, на які чекають скрутні часи.

Великі інвестиції у недоходні активи, неналежний рівень резервів для відшкодування можливих втрат за позиками, неналежна кредитна політика, велика кількість міжбанківських кредитів, прибутковість та