У господарській практиці, особливо у капітальному будівництві, переважало бюджетне фінансуваня. Узагальнюючим показником були мільярди капіталовкладень. Йшлося не про ефективність використання засобів, а про кількість їх "освоєння", що стало однією з причин загальної низької ефективності планово - командної економіки.

В сучасних умовах, коли відбувається перехід до ринкової економіки, потрібно не тільки подолати неправильне трактування кредиту, а й розкрити всі можливості його практичного застосування.

Кредит - категорія об'єктивна, бо його необхідність полягає у самому процесі виробництва, у ході кругообігу капіталу неминуче утворюються тимчасово вільні засоби.

Поряд із тимчасово вільними коштами у одних підприємствах у інших виникає необхідність у залучені додаткових коштів понад ті суми, які вони мають на даний момент. Крім постійних коливань, потреби підприємств у додаткових ресурсах є і сезонні. Це підприємства із сезонним характером виробництва, до яких належать сільськогосподарські, торфобудівні підприємства, підприємства по вирощуванні і вилову риби, заготівлі лісу, заготівлі та переробці сільськогосподарської сировини.[69, с.140-142]

Кредит - важливий фактор розвитку виробничих сил. Основна частина довготермінових позик іде на будівництво нових та розширення і вдосконалення чинних підприємств. Кредит виступає великим джерелом засобів для науково - технічного вдосконалення виробництва, а головним інструментом в таких умовах виробництва.

Короткотермінові позики використовуються для утворення запасів обладнання у будівництві. Практика розвитку кредитних відносин породила такий специфічний інститут, як інноваційні фонди, що використовуються на підтримку, на швидке й широке втілення нової перспективної техніки, й технології, науково - технічних новинок, а це відповідно веде до переходу нового покоління машин та обладнання і становлення нового технологічного способу виробництва.

Кредит - універсальний інструмент розподілу і перерозподілу національного доходу, фінансових ресурсів, а відповідно матеріальних і трудових ресурсів, вирівнювання рівнів рентабельності підприємств на основі підприємств на основі переливу капіталу, що сприяє прогресивним структурним зрушенням у народному господарстві.

Кредит сприяє безперервності виробництва, забезпечує прискорення обороту капіталу, збільшення прибутку. Це пов'язано з тим , що він дає змогу своєчасно й повно задовольнити потреби у коштах на закупівлю сировини, матеріалів, палива тощо, на забезпечення безперервності процесу виробництва.

Кредит дає змогу скорочувати необхідну для даного обсягу виробництва та обсягу товарів суму коштів і тим самим використовувати грошові ресурси у народному господарстві. За допомогою кредиту прискорюється процес перетворення виробничої і товарної форм у грошову, скорочується час виробництва та обігу , прискорюється оборотність обігових засобів.

Реалізація можливостей, які закладені в кредиті, залежить від економічної системи. В умовах адміністративно - командної системи, коли всі підприємства і банки були державною власністю, і держава виступала єдиним господарюючим суб'єктом, тому кредит із стимулюючого засобу перетворився у додаткове джерело фінансування , виконання завдані народногосподарського плану. Його дієві принципи нереалізувалися, бо протистояли природі відносин держави і державних підприємств.

Багатоукладна ринкова економіка, конкуренція, створюють умови для повної реалізації творчих можливостей, закладених у кредиті. Безліч самостійних господарюючих суб'єктів, намагання отримати найбільший прибуток шляхом зниження витрат виробництва, підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, негайно потребує необхідності раціонального й ефективного використання усіх ресурсів і насамперед кредиту для досягнення найвищих результатів.

Отже, кредит містка за своїм змістом категорія, є необхідною умовою функціонування суспільного виробництва, яка істотно впливає на всі сфери суспільного відтворення. Вона дедалі глибше втілюється у життя й діяльність кожної людини, що знаходить особливо яскравий вираз у широкому розповсюдженні кредитних карток, продажу товарів і послуг у кредит. Розуміння широти охоплення кредитними відносинами виробництва й суспільства в цілому становить важливу умову для всебічного й ефективного його використання.

Таким чином можна зробити наступні висновки:

1. Існує ряд проблем у правовому регулюванні кредитних операцій банків, які потребують вирішення. Однією з найгостріших проблем являється відсутність єдиного кодифікованого закон, який чітко регулював всі відносини, що виникають у процесі кредитування. Відсутність Банківського кодексу найчастіше відчутна при виникненні спорів, та при судовому позові, коли іде мова про захист інтересів сторін.

2. Проблема полягає у тому, що затяжна процедура оформлення кредиту створює проблеми для швидкого реагування та відновлення платоспроможності підприємства при необхідності такого.

3. Оскільки для України законодавство про кредитування є доволі новим явищем, тому відповідно потребує нагляду та контролю з боку держави, адже на даний момент існує системне порушення законодавства, та існує кримінальна ситуація у банківському кредитуванні, тому важливим є чіткий контроль з боку держави та створення спеціального органу який би здійснював імплементацію міжнародного законодавства в українське та вносив і контролював відповідність чинних норм теперішнім кредитним відносинам.

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши основні положення та проблеми предмету дослідження обраної теми можна дійти наступних висновків по результатам роботи:

1.Еволюція розвитку кредитних відносин пройшла довгий шлях, розпочинаючи з Стародавнього Світу, де кредитні відносини існували у примітивній формі міняльних операцій. Що ж стосується України то кредитування виникло ще за скіфів, де велась активна зовнішня і внутрішня торгівля. У ХVІІ-ХХст. банківська справа в Україні була дуже тісно пов'язана з її розвитком у Росії. Кредитна система в Україні була започаткована в 1839р. створенням Державного комерційного банку. Вже з періоду незалежності відкрилась нова сторінка у розвитку банківської справи.

2.Першими джерелами нормативно-правового регулювання були Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991р. Пізніше Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999р., Положення "Про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій",