Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, банки подають розрахунок внесків до фонду сприяння зайнятості населення, про валютні цінності та інше майно і доходи, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; розрахунок комунального податку; розрахунок за податком з продажу імпортних товарів.

Раз у півроку подається «Розрахункова відомість за коштами фонду соціального страхування» (форма № 4-ФСС). Термін її подачі до профспілкового органу за підпорядкуванням або до органу фонду соціального страхування за місцем реєстрації — 15 липня (за першу половину року) та 15 січня (за другу половину року).

За місцеві податки і збори декларації (розрахунки) подаються у терміни, що визначені місцевими органами влади, крім комунального податку. Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів подається щорічно, не пізніше 15 березня, а розрахунок сплати за землю — щорічно, не пізніше 15 липня.

Існуюча система оподаткування сформована па підставі Закону України «Про систему оподаткування», змін і доповнень до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування базується на принципах стабільності, обов'язковості. соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і внесків.

Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Важливого значення у формуванні інформації про податки та їх сплату набуває бухгалтерський облік.

Аналіз особливостей обліку доходів і видатків банківських установ з метою оподаткування прибутку

Податковою базою для розрахунку податку на прибуток є різниця між доходами і видатками, в подальшому ми зупинимось на окремих особливостях розрахунку доходів і видатків банків з метою оподаткування.

Необхідно звернути увагу на те, що доходи банків, точно так, як і видатки діляться з метою оподаткування, на три категорії :

від реалізації;

позареалізаційні;

не обліковані для оподаткування.

Доходи (витрати), не обліковані для оподаткування, підлягають відображенню в податковому обліку (тобто дані доходи і витрати заносяться у відповідні регістри податкового обліку), але дані з них не переносяться в податкову декларацію.

Однією із найважливіших проблем при застосуванні гл.25 ПКУ до внесення до неї змін та доповнень Федеральним законом від 29.05.2002 р. №57-Ф8 являлось розподіл основних видів доходів банків, що відносяться до доходів від реалізації і позареалізаційні.

Проблема полягає в тому, що в залежності від класифікації доходів платником податку може бути визначений різний розмір податкової бази. Адже доходи від реалізації являються основою для розрахунку окремих видів визнаних видатків. Мова йде, частково, про резерв по сумнівному боргу, що становить 10 % від доходів від реалізації, витратах на рекламу (1 %), можливості використання касового методу, а також можливості розрахунків з бюджетом щоквартально без сплати внутріквартальних авансових внесків.

В поточній редакції гл.25 ПКУ “Податок на прибуток організацій” буквальне прочитання ПКУ дає право говорити про доходи банків від купівлі-продажу іноземної валюти і доходів у вигляді процентів по кредитах, депозитах, позиках тільки як по позареалізаційних доходах. Брызгании А.В., Губанова Л.Р. "Пени для банков: мера ответственности или компенсация бюджету?" // Бизнес и банки, №17,2002г

Справа в тому, що в ст. 250 ПКУ прямо сказано, що до складу позареалізаційних доходів входять відсотки, отримані по кредитах і депозитах. Така ж норма визначена і по позареалізаційних витратах в ст. 265 ПКУ. Очевидно, що інші суб’єкти господарювання крім банків, кредити (або притягнені у вклади засоби) представляти не можуть. Підприємства можуть представляти комерційний кредит. Але поняття кредит і комерційний кредит по-різному визначаються в громадському законодавстві. Виходячи з цього, тільки для банків відсоток по кредитах і депозитах визначається як позареалізаційні доходи (витрати). Це також підтверджено законодавством і Законом України № 395 – 1 “Про банки і банківську діяльність”.

Непрямим свідоцтвом наведеного положення являється те, що раніше в гл. ПКУ була фраза (“датою визнання позареалізаційних доходів в тому числі отриманих відсотків по кредитах, штрафів і т.д., визнається …”) з якої випливало, що відсотки по кредитах – позареалізаційні доходи. Крім того, в п. 4 ст. 250 ПКУ в редакції Закону № 57-Ф8 записана норма, яка відноситься до доходів від оренди. Вона дає можливість платнику податків закріпити в обліковій політиці вирішення питань про те, чи буде орендна плата позареалізаційним доходом чи доходом від реалізації.

Враховуючи вищесказане, можна говорити про те, що законодавець мав на увазі те, що й закріпив в законі – відсотки по кредитах і доходи від купівлі-продажу іноземної валюти розглядаються як позареалізаційні доходи з метою розрахунку податку на прибуток. Потрібно звернути увагу на те, що Федеральний Закон № 57-Ф8 вніс зміни в ст. 290 і 291 ПКУ підтвердив, що доходи (витрати) від купівлі-продажу іноземної валюти – це позареалізаційні доходи (витрати), так як посилання у відсотках підпунктах робиться на ст.250 і 265 ПКУ.

У зв’язку із Законом № 57-Ф8 великого значення спір про віднесення відсотків і доходів від купівлі-продажу іноземної валюти до доходів від реалізації або не реалізаційних доходів немає. По-перше, ст. 273 ПКУ забороняє використовувати касовий метод визнання доходів і витрат. По-друге, розмір відрахувань по сумнівному боргу визначається не більше 10