Міністерство приймає активну участь у підготовці проектів податкового законодавства, вносить пропозиції по його удосконаленню, спираючись на чималий досвід роботи податкових органів по практичному застосуванню законодавчих актів, на міжнародну практику, на рекомендації наукових організацій.

Основні спори викликало введення системи податкового обліку. Необхідно відмітити, що організації досить лояльно зустріли податковий облік, коли він ввійшов у їх господарську практику у формі спеціальних процедур фіксації відхилень показників бухгалтерського обліку і в формі спеціальних податкових документів – рахунків фактур, книг купівлі і продажі. Ці процедури були непрості, але до їх механізму привикали поступово, і кожна нова зміна хоча і вимагала змін алгоритмів розрахунків або звичайних дій, але зовсім реально.

Нормальне функціонування будь-якої системи обліку характеризується наявністю внутрішньої системи контролю. В бухгалтерському обліку дана умова реалізується в тому числі дякуючи дотриманню відповідності даних аналітичного обліку оборотом і залишком по рахунках синтетичного обліку. Відмовляючись, при складанні податкової звітності від даних бухгалтерського обліку, які формуються на принципах системного підходу і вимог повноти відображень фактів господарського життя, податковий облік позбувається і притаманного бухгалтерському обліку одного із важливих механізмів – механізму самоконтролю і забезпечення достовірної підсумкової інформації.

Підтвердженням даних податкового обліку являються: первинні документи (включаючи довідку бухгалтера), аналітичні реєстри податкового обліку, розрахунок податкової бази. Це – основа системи документування господарських операцій і їх податкових наслідків. Законодавець представив організаціям, право на самостійну розробку цих документів до процедур їх формування, не встановлюючи при цьому системного підходу до такого формування – немає ніякої базової ознаки групувань податкової інформації. В результаті неможливо забезпечити діючий контроль за повнотою і достовірністю податкових розрахунків. Однак очевидно, що взяти на себе регламентацію фактів господарського життя законодавець невзмозі.

Ніхто, напевно, не рахував, які будуть наслідки паралельного бухгалтерському обліку податкового. В які витрати обійдуться організаціям самостійна розробка податкового обліку і ріст штату адміністративно-управлінського персоналу ? На скільки збільшиться : кількість контролерів і ревізорів, які засоби, загубить бюджет із-за неясності норм і відсутності можливості контролю в податковому обліку за повнотою і достовірністю податкових розрахунків ?

Як позитивний момент, потрібно відмінити, що пізніше внесені поряд федеральних законів зміни і доповнення до гл. 25 ПКУ сприяли зняття ряду незрозумілостей і неточностей, які носять технічний характер, а також вирішення багатьох проблемних питань, які виникають в ході застосування положень цієї глави. Частково, при застосуванні цієї глави були ускладнення, пов’язані з термінами внесення авансових платежів, уточненні деякі норми даної глави, пов’язані з датами визначення доходів.

До введення глави 25 ПКУ платникам податків представлялось право вибору методу визначення виручки з метою оподаткування – “по відвантаженню” або “по оплаті”. Главою 25 ПКУ введений єдиний метод нарахування, згідно якому доходи визнаються в тому звітному (податковому) періоді, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного поступлення грошових засобів, іншого майна (робіт, послуг) або майнових прав. Подібний підхід широко застосовується в світовій практиці і відповідає загальноприйнятим стандартам.

Дані зміни податкового законодавства, а також необхідність коригування з метою оподаткування ряду інших показників призвели до необхідності розрахунку прибутку, раніше не врахованої з метою оподаткування.

Можна зробити висновок, що податкова реформа продовжується успішно, створюючи ліберальну, ефективну і справедливу податкову систему, яка повинна буде враховувати баланс фіскальних і економічних інтересів в довготерміновому періоді. Тільки в цьому випадку ми зможемо розраховувати на економічний ріст і підвищення благополуччя наших громадян.

Процес реформування податкової системи, який розпочався після її відказу від директивної економіки на користь ринкових відносин, йде трудно і далеко не рівномірно. По досить зрозумілих причинах деякі проблеми податкового законодавства вирішуються в першу чергу, вирішення інших відступає: на більш віддалені строки. Нажаль, є і такі проблеми законодавства, вирішення яких носять або половинний характер, або в значній мірі сковуючий дальший розвиток економіки.

Чим конкретно викликане таке хвилювання? Оподаткування ринку капіталу, як і всієї фінансової сфери, несправедливо, нелогічно, а головне – не направлене на формування інтересів національного інвестора, на стимулювання національних цінностей. Факт залишається фактом: в Податковому кодексі, як і у всьому нашому законодавстві, регулюючим оподаткуванням ринку капіталу, являються “білі плями” і упущення, які треба усувати.

Сьогодні витрати необхідно стимулювати і банки, і інші фінансові інститути, з точки зору накопичення власного капіталу. Як мінімум, необхідні податкові міри, що стимулюють збільшення власного капіталу банків. При цьому мова йде не про накопичення засобів споживання. Частина доходів, який використовується на збільшення ресурсної бази банку, було б розумно оподатковувати більш меншим податком, або не оподатковувати взагалі, хоча б на якийсь час.

В ситуації, що склалася необхідно старанно продумати якими повинні бути особливості режиму оподаткування інвестицій.

Перш за все слід відмітити, що всі податки і державні збори по всій природі являються не тільки основною базою забезпечення державних витрат, але й одночасно тонким регулятором економічної активності резидентів. Нажаль, для більшості чиновників, які приймають рішення, друге утвердження, як виявилось при найближчому розгляді неочевидне.

В умовах ринкової економіки існує декілька видів таких регуляторів, свого роду індексів. Наприклад, ставка рефінансування. Її збільшення призводить до росту ставок по депозитах в банках і відповідно до перебігу капіталу з ринку цінних паперів на грошовий ринок.

Приблизно таку ж роль виконує податковий режим (як сукупність податків і зборів) в стимулюванні інвестиційної активності. У всіх цивілізованих економіках використовують різні податкові режими при використанні валового доходу підприємства на споживання і на