Філії Банку при консолідованій сплаті податку на прибуток, самостійно ведуть податковий облік валових доходів і валових витрат, формують для Банку податкову звітність та подають податковим органам за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Відповідно до вимог податкового законодавства України, нормативно-правових актів ДПА України та локальних нормативно-правових актів філії Банку, які зареєстровані платниками податку на додану вартість, самостійно здійснюють ведення обліку податку на додану вартість (ПДВ), складання податкової декларації (уточнюючих розрахунків) та проведення розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість.

Банк, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу банківських послуг, що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів ( робіт, послуг ), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість.

На суми ПДВ, сплачені у зв’язку з придбанням товарів (послуг), які використовуються в операціях, що не є об’єктом оподаткування ПДВ або вартість яких не включається до валових витрат і не амортизується в податковому обліку, податкового кредиту з ПДВ не виникає. Такі суми ПДВ разом з вартістю товарів (послуг) і основних засобів в бухгалтерському обліку (фінансовому і податковому) відображаються за відповідними рахунками для обліку витрат, запасів матеріальних цінностей, основних засобів та нематеріальних активів.

Створення страхового резерву здійснюється Банком самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями і поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому до суми зазначеної заборгованості не включаються зобов’язання дебіторів, які виникають при здійсненні операцій, що не включаються до основної діяльності банків, яка визначається відповідно до статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Сума витрат з податку на прибуток визначається, виходячи з поточного податку на прибуток з урахуванням змін у складі відстроченого податку: відстроченого податкового активу або відстроченого податкового зобов’язання.

Сума визначеного відстроченого податку на прибуток в цілому по Банку розподіляється між Банком та філіями Банку пропорційно питомій вазі валових витрат та амортизаційних відрахувань філій Банку у в загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань Банку.

До 1 січня 2002 р. всі організації розраховували податок на прибуток по даних бухгалтерського обліку. Такий порядок був встановлений статтею 8 Закону України “Про податок на прибуток підприємств і організацій”. З 2002 р. цей Закон втратив силу, і йому на зміну прийшла глава 25 Податкового Кодексу України.

Одним із ключових умов ефективності державної грошово-кредитної політики являється розвиток фінансового посередництва, перш за все банківського, основаного на підвищенні якості банківських послуг і загальної ефективності банківської справи. Зміцнення ролі банківського сектора в економіці, суттєве покращення якості функціонування кредитних організацій, удосконалення правових основ банківської діяльності, а також банківського нагляду повинні бути орієнтовані на кращу міжнародну практику.

Податкова реформа проходить в Україні вже декілька років. Мета заклечається не тільки в тому, щоб зібрати побільше податків, але і втому, щоб по мірі зниження зобов’язань держави в частині бюджетних витрат знизити рівень податкового навантаження на платників податків, які знаходяться в різних економічних умовах; підвищити рівень нейтральності податкової системи по відношенню до економічних рішень фірм і споживачів.

Як відомо в останні роки намітилась суттєва розбіжність в розвитку бухгалтерського обліку і оподаткування України – ця проблема стала дуже актуальною. Нажаль, прагнення адаптувати нашу систему бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів, не враховуючи при цьому специфіку податкового законодавства, привело до необхідності здійснення великої кількості досить складних коригувань з метою введення балансового прибутку у відповідності з вимогами податкового законодавства.

Підтвердженням даних податкового обліку являються: первинні документи (включаючи довідку бухгалтера), аналітичні реєстри податкового обліку, розрахунок податкової бази. Це – основа системи документування господарських операцій і їх податкових наслідків. Законодавець представив організаціям, право на самостійну розробку цих документів до процедур їх формування, не встановлюючи при цьому системного підходу до такого формування – немає ніякої базової ознаки групувань податкової інформації. В результаті неможливо забезпечити діючий контроль за повнотою і достовірністю податкових розрахунків. Однак очевидно, що взяти на себе регламентацію фактів господарського життя законодавець невзмозі.

Ніхто, напевно, не рахував, які будуть наслідки паралельного бухгалтерському обліку податкового. В які витрати обійдуться організаціям самостійна розробка податкового обліку і ріст штату адміністративно-управлінського персоналу? На скільки збільшиться: кількість контролерів і ревізорів, які засоби, загубить бюджет із-за неясності норм і відсутності можливості контролю в податковому обліку за повнотою і достовірністю податкових розрахунків?

Як позитивний момент, потрібно відмінити, що пізніше внесені поряд федеральних законів зміни і доповнення до гл. 25 ПКУ сприяли зняття ряду неясностей і неточностей, які носять технічний характер, а також вирішення багатьох проблемних питань, які виникають в ході застосування положень цієї глави. Частково, при застосуванні