З 2002 р. ситуаціях змінилась. Звичайний аудит річної звітності визначається тепер обґрунтованим згідно підп.17 п. 1 ст. 264 ПКУ, якщо він проводиться у відповідності з вимогами ст. 7 Закону №119-Ф8. Якщо банк розміщує єврооблігації, то йому необхідна звітність по МСБО. Такі затрати вважаються обґрунтованими підп.47 п. 1 ст. 264 ПКУ при дотриманні умов п. 1 ст. 252 ПКУ.

Разом з тим очевидно, що необхідно використовувати нові можливості в частині обліку всіх необхідних для ведення бізнесу витрат, так як при визначених умовах, основна із яких – добросовісність визначення податкових обов’язків, воно позволяє оптимізувати податкове навантаження. Розглянемо це на прикладі.

По-перше, якщо банк орендує автомобіль у фізичної особи, то до 2002 р. плата за таку оренду відносилась на чистий прибуток, а із введенням гл. 25 ПКУ немає причин відмовити в факті обліку таких витрат при оподаткуванні.

По-друге, витрати по оренді майна обліковуються незалежно від вимог по державній реєстрації даних договорів.

По-третє, витрати на придбання енергії, води обліковуються відповідно підп. 5 п. 1 ст. 254 ПКУ. Основою для податкового обліку являється договір банку з енергопостачальником, заключний у відповідності з ЦКУ, що відображає поставку електроенергії і т. д. При його відсутності по будь-яких причинах вказані витрати не приймаються для зменшення оподатковуваних доходів.

По-четверте, цікаво, що навіть виконавчий збір, стягнений в розмірі 7% від утримуваної суми, в тому випадку, коли банк не виконав умови виконавчого документу без поважних причин в строк, встановлений для добровільного виконання приймається для оподаткування прибутку по підп.10 п. 1 ст. 265 ПКУ. Така ситуація була розглянута у зв’язку з несвоєчасною видачею заробітної плати при зверненні працівників до комісії по трудових спорах.

1.3. Передумови появи і розвитку податкового обліку в банківських установах

Податковий облік – це впорядкована система збору, реєстрації, обробки і узагальнення інформації, необхідної для правильного нарахування податкових зобов’язань платника. Положення і норми, які визначають порядок ведення податкового обліку, відображаються в податковому законодавстві. Перш ніж розглядати податковий облік в банках в тому виді, в якому він існує зараз, повернемось до його історії.

Прийнято думати, що перші елементи податкового обліку були відображення в нашому законодавстві на початку 1992 р. в зв’язку з проведенням податкової реформи. Вони зв’язались, наприклад, в Законі України “Про податок на прибуток підприємств і організацій”. Тут вперше введено термін “виручка з ціллю оподаткування”, введенні спеціалізовані показники для цілей бухгалтерського обліку і для оподаткування. Наприклад, якщо в формі №2 бухгалтерського звіту “Звіт про фінансові результати і їх використання” показник прибутку називався “Балансовий прибуток або збиток”, то в формі “Розрахунок податку від фактичного прибутку” цей показник називався “Валовий прибуток” і визначається із врахуванням коригування балансового прибутку в сторону зменшення (збільшення) при розрахунку результатів від реалізації продукції по ціні не вище собівартості.

Ці та інші зміни проводились в зв’язку з тим, що бухгалтерських (фінансових) показників було явно недостатньо для правильного нарахування податків, що призводило до зниження податкової бази.

Державні органи поступово вводили елементи податкового обліку шляхом введення законів, відповідних інструкцій, листів, пояснень і інших нормативних документів, намагаючись вписати облік з метою оподаткування в систему фінансового обліку шляхом розрахункового уточнення бухгалтерських показників в податковій документації.

В умовах реформування бухгалтерського обліку безсистемне і періодичне регулювання податкового обліку являється недопустимим, так як це веде до ненавмисних податкових порушень, до постійних правових конфліктів між податковими органами і платниками податків.

Виправити становище, що склалося було надано ПКУ, як уніфікованому нормативному документу, який визначив поняття, мету, методологію, співвідношення фінансового і податкового обліку.

В країнах за кордоном розрізняють дві моделі існування фінансового і податкового обліку :

“континентальну”, при якій ці види обліку фактично співпадають, фінансовий облік бере на себе виконання всіх фіскально-звітних завдань (це звітні системи Німеччини, Швеції, Бельгії, Іспанії, Італії, а також України до 1992 р.);

“англосаксонську” при якій фінансовий і податковий облік ведуться паралельно (ці види обліку характерні для США, Англії, Канади і ін.).

Вітчизняна система обліку, закінчивши в основному період, конфронтації з фінансовим обліком, з 2002 р. відноситься до англосаксонської моделі. При цьому необхідно мати на увазі, що податковий облік не відмінює ведення фінансового обліку, а паралельно з формуванням власних методів використовує дані фінансового обліку для нарахування податків і зборів. Народжений в надрах бухгалтерського обліку, вирощений ним, він стає самостійним видом бухгалтерського обліку на рівних правах з фінансовим і управлінським обліком.

Цільовим напрямком обліку являється точне визначення податкових платежів. В зв’язку з цим невідповідність податкового і бухгалтерського фінансового обліку дозволяє розглядати податковий облік в широкому і вузькому значенні цього слова.

В першому випадку – цей процес фіксації майна платника податку, його змін, результатів користування, які дозволяють нарахувати базу оподаткування, в другому – це спеціалізована, уособлена, самостійна і незалежна система фінансових відношень, яка використовується виключно в тих випадках, коли фінансовий облік не приймається для розрахунку сум податків, які відраховуються в бюджет.

Але і в одному і в другому випадку необхідно пам’ятати, що методика податкового обліку основана на принципах бухгалтерського обліку, який виконуючи свої чисто фінансові облікові завдання, надає інформацію, необхідну для розрахунку податків. В нормативних актах по оподаткуванню положення, які відносяться до податкового обліку, виділяються словами “з метою оподаткування”.

Предметом податкового обліку як