Мета податкового обліку – формування повної і достовірної інформації про господарські операції за звітний період, яка дозволяє платнику податків правильно визначити податкову базу, забезпечити цією інформацією внутрішніх і зовнішніх споживачів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування повної, достовірності і своєчасності сплати податків. Азаренкова Г.М. Фінансові ресурси та фінансові потоки (теоретичний аналіз). – Х.: ПП Яковлєва, 2003. – 103 с.

Податковому обліку властиві такі показники, як платник податків, податкова база, ставка податку, податкова декларація, податковий документ, податкова таємниця, аналітичні регістри податкового обліку, дані податкового обліку і ін. Характерною рисою майже всіх податкових показників являється те, що вони зумовлені даними бухгалтерського обліку. Це відноситься до таких показників, як оподаткований прибуток, середньорічна вартість майна, методи оцінки майна і зобов’язань, виручки від реалізації продукції (робіт і послуг).

При розробці правил податкового обліку враховувались особливості ведення податкового обліку при здійсненні платником податків різних видів господарської діяльності (банки, страхові організації), особливості визнання доходів і витрат при реалізації різних видів майна (продукції, товарів, основних засобів цінних паперів, дорогоцінних металів і ін.) при виконанні договору довірчого управління майном і ін.. Всі ці правила реалізують перш за все фіскальну функцію податкового обліку, а введення, інтерпретація і власне тлумачення ряду загальноприйнятих визначень сприяють демонстрації його самостійності.

Основу податкового обліку складають документи первинного обліку, включаючи довідки бухгалтерії. Розрізняють три види податкових документів :

податкові розрахунки ;

документація, яка обґрунтовує показники податкових розрахунків ;

податкові регістри.

Особливістю податкової документації являється те, що в її складі до цих пір були відсутні спеціалізовані податкові первинні документи, так як основою для ведення податкового обліку являються первинні бухгалтерські документи, які відображають факт здійснення господарської операції.

Документація, яка узагальнила показники податкових розрахунків, носить довідковий характер. Її використовують для того, щоб обґрунтувати або розшифрувати окремі показники податкових розрахунків, а саме :

документація, необхідна для нарахування податку (наприклад “Розрахунок середньорічної вартості майна”);

документацію, не впливаючу безпосередньо на нарахування сум податкового платежу (наприклад “Довідка про авансові внески податків в бюджет, виходячи із планового прибутку”).

Дані документації первинного обліку, ґрунтуються згідно правил податкового законодавства, встановленими ПКУ. Вони узагальнюються в аналітичних регістрах податкового обліку, що дозволяє розрахувати податкову базу по кожному виду податків.

Аналітичні регістри податкового обліку – це нагромаджувач систематизованої інформації про об’єкти оподаткування, відображеної в документах первинного обліку. Їх призначення – розкрити порядок формування податкової бази.

Схеми документообігу документів первинного обліку, форми регістрів податкового обліку розробляються організаціями – платниками податків самостійно з урахуванням характеру відображеної в них інформації і вимог ПКУ. Аналітичними регістрами податкового обліку можуть бути паперові, електронні, будь-які інші машинні носії інформації. Вони повинні стати додатком до облікової політики.

Правилами податкового обліку в ряді випадків передбачається встановлення податкового дисконту (“фіктивного доходу з метою оподаткування”). Податковим дисконтом називають поправку на яку платник податків з метою оподаткування збільшує свої доходи. Таке розрахункове донарахування проводиться в спеціальних розрахунках. Воно не знаходить відображення в бухгалтерському (фінансовому) обліку. Метод податкового дисконту застосовується в наш час при розрахунку податкової бази по цілому ряду податків (ПДВ, податок на прибуток, акцизи, податок фізичних осіб).

Податкова база являється основним показником податкового обліку. Вона нараховується для кожного податку на основі даних аналітичних податкових регістрів, де систематизовані вихідні обліково-податкові показники.

Якщо нормами ПКУ не передбачений порядок групування об’єктів і господарських операцій, відмінний від правил ведення бухгалтерського обліку то при розрахунку податкової бази можуть використовуватись дані бухгалтерського (фінансового) обліку.

Термін формування податкової бази і кінцевого визначення розміру податкових зобов’язань прийнято називати податковим періодом. Податковий період не завжди співпадає із звітним.

Дані податкового обліку повинні передбачати порядок формування суми доходів і витрат, визначення долі витрат, які враховуються з метою оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді, суми збитків, які відносяться на витрати в наступних податкових періодах, порядок формування резервів, заборгованості по розрахунках з бюджетом і інших даних податкового обліку.

Особливе місце відведено цьому питанню в податковому обліку банків і інших кредитних установ, а отже повинно передбачатися і в їх обліковій політиці з метою оподаткування.

Введення нової 25 глави Податкового Кодексу України “Податок на прибуток організації” вимагає введення нового виду обліку банківських операцій – так званого “податкового обліку”. Податковий облік введений з 01 січня 2002 р. і передбачає особливості ведення доходів і витрат банку по методу нарахування.

Позитивним в податковому обліку являється, те що він більш точно, ніж бухгалтерський, визначає оподатковуючи базу для нарахування податку на прибуток. Закон України «Про концесії» від 16 липня 1999 р. № 997 – ХІV;

Доходи і витрати, враховані по методу нарахування, дають реальну картину діяльності банку за звітний період.

Але банки, як і всіх інших платників податку, не влаштовує ведення одночасно подвійного обліку – бухгалтерського і податкового. Причому, по веденню бухгалтерського обліку банки досягли певних результатів далеко не одразу.

Прозорості обліку і звітності банки досягли на протязі багатьох років, починаючи з 90-х неодноразово Національний Банк України (далі НБУ) видавав, допрацьовував і переробляв Правила ведення бухгалтерського обліку, змінював, доповнював план рахунків. При цьому в паралельному режимі працювали фірми і компанії над питаннями автоматизації і програмування, бухгалтерського обліку банківських операцій. Пізніше банки в бухгалтерському обліку досягли такого рівня, що баланс