НБУ за останні роки безпосередньо цілеспрямовано займається удосконаленням бухгалтерського обліку кредитних організацій, переводу його на міжнародні стандарти.

Тому ведення податкового обліку, що відрізняється від бухгалтерського, банками прийнято негативно. Очевидно тому що часу на його втілення було мало. Та і НБУ, який розробляє методику ведення бухгалтерського обліку, методологією бухгалтерського обліку не займається. Податкові ж органи визначають лише загальні принципи податкового обліку. При цьому, в компетенцію податкових органів не входить розробка регістрів податкового обліку. При таких умовах банк, як платник податків, сам повинен розробляти методи ведення податкового обліку, вводити свої регістри, займатися автоматизацією і ін.

Тобто кожен банк, як платник податків, сам би винайшов спосіб ведення податкового обліку при тому так, як він це зрозумів із основ податкового законодавства.

Приватні компанії, які займаються виданням програмних продуктів для банків, до нашого часу не можуть впритул займатися автоматизацією податкового обліку банків, оскільки не можуть отримати кваліфікаційні завдання. Та і покласти їх складно, тому що нема єдиних регламентованих правил податкового обліку і звітності, і його особливого плану розрахунків, тощо.

Крім того систематичні зміни, які вносять в податкове законодавство, також негативно впливають на роботу банків по питаннях автоматизації податкового обліку.

Введені з 01 січня 2003 р. нові правила бухгалтерського обліку в кредитних організаціях №205 від 05.12.2002 р. декілька приблизили бухгалтерський облік майна банків до вимог податкового обліку, змінився порядок віднесення матеріальних цінностей до основних і матеріальних запасів; знос основних засобів стало можливим нарахувати на аналогії з податковим обліком; порядок віднесення ПДВ на витрати банку також відповідає податковому обліку, внесені і інші зміни в бухгалтерський облік.

Але вирішити проблему ведення двійного обліку – бухгалтерського і податкового – нові правила НБУ не змогли.

Тому банківські установи самостійно, кожен по-своєму, вирішують проблеми, зв’язані з веденням податкового обліку.

При цьому багато банків знайшли один можливий шлях полегшити роботу податкового обліку – це удосконалення ведення бухгалтерського обліку, а точніше його деталізацію. У багатьох банків аналітичний облік операцій ведеться, таким чином, що кожна стаття одержаних доходів і виробничих витрат поділяється на підстатті “зменшуючі” або “не зменшуючі” оподатковуючи базу, а також “обліковані” і “не обліковані” у звітному періоді з метою оподаткування.

Як вважають аналітики, ведення податкового обліку привело до збільшення податку на прибуток, сплачуваного банками. Але нетреба також знімати з рахунків те, що витрати банків на ведення податкового обліку набули стійку тенденцію росту.

Одначе, видимо, ніхто не вираховував в що обходиться банкам ведення ще одного обліку. І не дешевше було б для них планувати податок на прибуток по ставці не 24, а 25-30 % і при цьому оподаткування на прибуток веде по старому “касовому” методу, по якому ведеться єдино-правильний банківський облік.

І так при всіх особливостях функцій, цілей і завдань, податковий облік повинен зберігати основні принципи створившого його бухгалтерського обліку, сприяти виконанню його основних завдань, попереджувати спотворення даних реального фінансового стану організації для задоволення потреб зовнішніх показників його результатів. Одним із основних інструментів визначення податкової бази являється бухгалтерський облік. Щоб визначити податкову базу, ми повинні чітко бачити ті чи інші показники по даних бухгалтерського обліку. Ситуація тут поки що досить важка. Нормативне регулювання ведення бухгалтерського обліку зараз здійснюють три органи Міністерство Фінансів, НБУ, Федеральна комісія по ринку цінних паперів. Проблема в тому, що напрямки розвитку бухгалтерського обліку, які вони визначають, не співпадають не тільки векторно, але й по часу. НБУ піднявся досить високо. Його “стандарти” для кредитних організацій співпадають з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5–те вид. перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311 с.

В результаті це приводить до ускладнення життя бухгалтера. Їм важко освоїти великі зведення інструктивних матеріалів, врахувати всі особливості коригування даних бухгалтерського обліку з метою оподаткування. З кожним роком посилюється тенденція протилежно розвитку бухгалтерського і податкового законодавства. Вони все більше віддаляються один від одного.

Питання бухгалтерського обліку регулюються підзаконними активами. У Міністерстві фінансів це положення по бухгалтерського обліку, у НБУ – накази, у податкових органів місця для маневрів менше. Можна реалізувати правові норми тільки внесеннями змін до закону. Наказ можна змінювати дуже швидко, а податкові закони змінюються дуже трудно і довго. А тому повинна бути налагоджена ефективна взаємодія податкових органів з НБУ і Міністерством фінансів. Необхідно своєчасно відстежувати зміни бухгалтерського обліку для того, щоб пояснити платнику податків порядок формування податкової бази.

Висновок до розділу І

Податки - це обов’язкові платежі, утримувані державою з фізичних та юридичних осіб в державний та місцевий бюджет і податковий фонд. В Україні запроваджені такі податки, як податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств і організацій, податок з власників транспортних засобів, податок з реклами, комунальний податок тощо.

Існуюча система оподаткування сформована па підставі Закону України «Про систему оподаткування», змін і доповнень до нього та інших законодавчих актів, що видаються згідно з цим законом. Система оподаткування базується на принципах стабільності, обов'язковості. соціальної справедливості при визначенні та утриманні податків, зборів і внесків.

Контроль за дотриманням підприємствами і громадянами податкового законодавства здійснює державна податкова служба, створена при Кабінеті Міністрів України у складі Головної державної податкової адміністрації України та державних податкових адміністрацій в областях, районах, містах і районах у містах. Важливого значення у формуванні інформації про