Податковою базою для розрахунку податку на прибуток є різниця між доходами і видатками, в подальшому ми зупинимось на окремих особливостях розрахунку доходів і видатків банків з метою оподаткування.

Необхідно звернути увагу на те, що доходи банків, точно так, як і видатки діляться з метою оподаткування, на три категорії :

від реалізації;

позареалізаційні;

не обліковані для оподаткування.

Податковий облік – це впорядкована система збору, реєстрації, обробки і узагальнення інформації, необхідної для правильного нарахування податкових зобов’язань платника. Положення і норми, які визначають порядок ведення податкового обліку, відображаються в податковому законодавстві. Перш ніж розглядати податковий облік в банках в тому виді, в якому він існує зараз, повернемось до його історії.

Предметом податкового обліку як і всієї системи бухгалтерського обліку, являється господарська діяльність організацій або банку. В ході цієї діяльності використовується майно організації, здійснюються господарські операції, формуються доходи і витрати, виникають зобов’язання по нарахуванню (стягненню) і сплаті податків в бюджет.

Мета податкового обліку – формування повної і достовірної інформації про господарські операції за звітний період, яка дозволяє платнику податків правильно визначити податкову базу, забезпечити цією інформацією внутрішніх і зовнішніх споживачів, які здійснюють контроль за правильністю нарахування повної, достовірності і своєчасності сплати податків.

Податковому обліку властиві такі показники, як платник податків, податкова база, ставка податку, податкова декларація, податковий документ, податкова таємниця, аналітичні регістри податкового обліку, дані податкового обліку і ін. Характерною рисою майже всіх податкових показників являється те, що вони зумовлені даними бухгалтерського обліку. Це відноситься до таких показників, як оподаткований прибуток, середньорічна вартість майна, методи оцінки майна і зобов’язань, виручки від реалізації продукції (робіт і послуг).

Дані податкового обліку повинні передбачати порядок формування суми доходів і витрат, визначення долі витрат, які враховуються з метою оподаткування в поточному податковому (звітному) періоді, суми збитків, які відносяться на витрати в наступних податкових періодах, порядок формування резервів, заборгованості по розрахунках з бюджетом і інших даних податкового обліку.

Питання бухгалтерського обліку регулюються підзаконними активами. У Міністерстві фінансів це положення по бухгалтерського обліку, у НБУ – накази, у податкових органів місця для маневрів менше. Можна реалізувати правові норми тільки внесеннями змін до закону. Наказ можна змінювати дуже швидко, а податкові закони змінюються дуже трудно і довго. А тому повинна бути налагоджена ефективна взаємодія податкових органів з НБУ і Міністерством фінансів. Необхідно своєчасно відстежувати зміни бухгалтерського обліку для того, щоб пояснити платнику податків порядок формування податкової бази.

РОЗДІЛ ІІ

РОЗРОБКА МЕТОДОЛОГІЇ ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ В БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВАХ

2.1. Облікова політика банку, як інструмент податкового планування

Облікова політика ВАТ “Ощадбанк” визначає та встановлює для ВАТ “Ощадбанк”, в тому числі всіх його установ (далі – Банк), єдині методичні підходи до здійснення бухгалтерського обліку та складання звітності, єдині засади визнання і оцінки окремих статей балансу і операцій.

Облікова політика – це сукупність визначених у межах законодавства України принципів, методів і процедур, що використовуються Банком для складання та подання фінансової звітності. Облікова політика Банку базується на законодавстві України, зокрема Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, міжнародних стандартах фінансової звітності, національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, нормативно-правових актах Національного банку України, локальних нормативно-правових актах Банку.

1. Оцінка статей балансу.

Оцінка активів та зобов’язань - це процес визнання суми коштів, за якою статті фінансової звітності мають визнаватися і обліковуватися у балансі та звіті про фінансові результати.

Активи і зобов’язання оцінюються та відображаються в обліку таким чином, щоб не переносити наявні фінансові ризики, які потенційно загрожують фінансовому стану установи Банку, на наступні звітні періоди.

Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності активи і зобов’язання установ Банку оприбутковуються та обліковуються за:

вартістю їх придбання чи виникнення (первісною або справедливою вартістю). За первісною (історичною) вартістю активи визнаються за сумою фактично сплачених за них коштів, а зобов’язання – за сумою мобілізованих коштів в обмін на зобов’язання;

справедливою (ринковою) вартістю активи визнаються за сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких активів у поточний час, а зобов’язання – за сумою коштів, за якою може бути погашене зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Приведення вартості активів у відповідність зі справедливою здійснюється шляхом їх переоцінки;

амортизованою собівартістю – вартістю, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов’язання та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.

За амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка обліковуються фінансові інструменти за таких умов:

якщо величина дисконту / премії, з урахуванням сум комісій, що включаються до вартості фінансового інструменту на дату придбання становить більше 1% від суми номіналу ;

якщо строк користування фінансовим інструментом більше одного року ;

якщо рівень відхилення ефективної ставки відсотка від номінальної процентної ставки є суттєвим, тобто більше 1,5 відсоткового пункту ;

якщо рівень відхилення ефективної ставки відсотка від номінальної процентної ставки є суттєвим, тобто більше 5 відсоткових пунктів, за банківським продуктом “Кредит фізичним особам на придбання промислових товарів через торгівельну мережу” та стандартизованими умовами кредитування фізичних осіб під поруку.

2. Облік операцій з готівковими коштами.

Облік операцій з приймання та видачі готівки і оформлення відповідних касових документів здійснюється відповідно до вимог Інструкції про касові операції в