надають. Це стало причиною впровадження нетрадиційних банківських операцій та послуг, що дає їм можливість підвищувати рівень своєї ліквідності та платоспроможності, знижувати ризики.
Ширший асортимент послуг створює надійнішу основу для ефективного функціонування банку. Дана категорія послуг банку має певні особливості, які полягають у відсутності потреби у додаткових ресурсах для надання таких послуг.
Найбільшу частину доходів від надання послуг банки отримують у вигляді комісії, а також у спрямованості діяльності банків при наданні нетрадиційних послуг на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не пов'язані із матеріальними наслідками.
Реальні перспективи розвитку в банківській практиці нашої країни можуть мати деякі послуги, реалізація яких вимагає від персоналу банків глибоких знань особливостей функціонування господарюючих суб'єктів різних галузей економіки. Такого роду послуги можуть надаватися як у рамках уже існуючих кредитно-розрахункових відносин банків з основним контингентом клієнтури, так і в окремому порядку, на договірних засадах, що сприяє залученню нових клієнтів.
До таких нетрадиційних банківських послуг належать інформаційні послуги (Рис. 2). Збір, аналітичну обробку та надання клієнтам найрізноманітнішої інформації про тенденції розвитку економіки на макрорівні, фінансовий стан, місце контрагентів на ринку, обмінні курси іноземних валют, поточну, стан світових ринків різних товарів та інші дані можна віднести до числа найперспективніших у даний час напрямків банківського обслуговування.
Сис. 2 Види нетрадиційних банківських операцій та послуг
Інформаційні послуи – це здійснення інформаційної діяльності у визначений час і визначеній законом формі з доведення інформації до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.
Віповідно до визначення інформаційної послуги можна навести визначення документно-інформаційних послуг більш конкретизовано.
Документно-інформаційні послуги – це здійснення інформаційної діяльності у визначений час і визначеній законом формі з доведення документованої інформації до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб. Тобто документно-інформаційними послугами є надання документованої інформації, щоє зафіксованою на певному носїї.
Комерційні банки, володіючи сучасними засобами телекомунікацій та електронно-обчислювальної техніки, завжди мають різноманітну інформацію, що дозволяє їм займатися інформаційною діяльністю, зокрема:
одержанням, тобто набуттям, придбанням, накопиченням відповідно до законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами, державою;
використанням інформації – задоволенням інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб;
поширенням інформації – розповсюдженням, обнародуванням, реалізацією у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації;
зберіганням інформації, тобто забезпеченням належного стану інформації та її матеріальних носіїв
Слід сказати, що основним нормативно-правовим документом, за яким можна дати визначення усіх понять, що пов'язані з інформаційною діяльністю, є Закон України „Про інформацію” [24]. Отже, предметом інформаційної діяльності для банків, як і для інших організацій, є сама інформація, над якою виконуються різноманітні дії.
Інформація – документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі [24].
Оскільки банки займаються, одержанням, зберіганням та поширенням інформації, то можна сказати, що вони займаються інформаційною діяльністю, а наведені вище процеси є видами інформаційної діяльності.
Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, держави [24].
Всю інформацію, як відомо, можна класифікувати за різноманітними ознаками. Однак, враховуючи специфіку банківських установ, яка полягає в тому, щоб дотримуватись таємниці про дії своїх клієнтів, найдоречнішим у даному випадку буде представлення поділу інформації за режимом доступу.
За режимом доступу інформація поділяється на відкриту, доступ до якої забезпечується шляхом публікації в офіційних друкованих виданнях та обмежену. Обмежена інформація, в свою чергу, поділяється за своїм правовим режимом на конфіденційну і таємну.
Різниця між конфіденційною і таємною інформацією полягає в тому, що конфіденційна інформація знаходиться у розпорядженні окремих юридичних чи фізичних осіб, які самі встановлюють рівень доступу до неї та поширюють її за своїм власним бажанням, а поширення таємної інформації заборонене законом. Причиною цього є те, що розголошення такої інформації може завдати шкоди окремій особі, суспільству чи державі.
У зв'язку з цим існує поняття банківської таємниці, до якої власне належить інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту [20]. Нормативно-правові акти із питань зберігання, захисту, використання та розкриття такої інформації видає Національний банк України.
Взагалі банківські установи працюють із усіма видами інформації. Однак, часто найбільш поширеною у їх діяльності виступає інформація з обмеженим доступом, для якої постійно створюється надійний захист від несанкціонованого доступу. Це свідчить про те, що зберігання інформації повинно проходити особливим чином, щоб інформація не тільки не зазнала пошкодження, а й потрібно створювати умови для запобігання витоків інформації за межі організації. У цьому полягає, поряд із особливостями усіх банківських послуг, одна із головних особливостей документно-інформаційних послуг банківської сфери.
Для того, що задовольнити потреби своїх клієнтів в інформації, банки повинні надавати інформаційні чи документно-інформаційні послуги, тобто здійснювати інформаційне обслуговування своїх клієнтів. Вони можуть надаватись як поряд з іншими банківськими послугами, так і окремо на замовлення клієнта.
Найпоширенішими видами інформаційних послуг, які надають комерційні банки, є:
інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютних ресурсів, оподаткування;
надання копій грошово-розрахункових документів;
допомога у розшуку перерахованих сум;
надання інформації про прийняття НБУ та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;
доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність;
сприяння у підборі партнерів, засновників, учасників обмінних операцій.
Даний перелік не є вичерпним, оскільки банки постійно розширюють асортимент як продуктів, так і окремих послуг.