Оскільки суми платежів і надходжень, як правило, не збігаються, на поточному рахунку виникає або дебетове, або кредитове сальдо. Наявність дебетового сальдо (овердрафту) на контокорентному рахунку означає, що банк видав клієнту кредит. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на поточному рахунку певну суму власних коштів.

Контокорентний кредит використовується тільки для фінансування поточного виробництва й обігу і не спрямовується на фінансування інвестицій.

Плата за користування контокорентним кредитом є найбільшою у банківській практиці, оскільки цей кредит пов'язаний з підвищеним ризиком для банку і є дуже зручним для клієнта. Він забезпечує останньому можливості оперативно користуватися правом залучення банківських коштів для врівноваження зобов’язань і вимог. Кожному клієнту банк встановлює ліміт кредитування за контокорентним рахунком, який обмежує розмір дебетового сальдо, що може виникнути на певну дату. Контокорентний кредит надається, як правило, під забезпечення, але клієнтам, які мають бездоганну репутацію, він може надаватися і без забезпечення, тобто у вигляді бланкового.

За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

- водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

- періодичними внесками, поступово (у розстрочку);

- відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

- з регресією платежів.

Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

За вимогою кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угода щодо звітності і та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку. З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов'язання третьої особи.

За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

- надаються одним банком;

- є синдикованими (або консорціальними);

- є паралельними.

Найпоширенішими є позички, які надаються одним банком,

Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками — учасниками консорціуму. За операції, що пов'язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.

Також кредити позичальнику можуть надаватись шляхом вексельного кредитування, факторингових та лізингових операцій.

Врахування (дисконт) векселів - придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти. Операція полягає у тому, що банк, придбавши вексель за іменним індосаментом, терміново сплачує його пред'явнику, а платіж отримує тільки з настанням зазначеного у векселі строку. За достроковий платіж банк утримує з номінальної суми векселя певну винагороду на свою користь. Різниця між сумою, яку банк заплатив, придбавши вексель і сумою, яку він отримає за цим векселем у строк платежу, називається врахуванням або дисконтом.

Факторинг - це уступка банку несплачених боргових зобов'язань (рахунків-фактур) клієнта з наступним інкасуванням банком даної дебіторської заборгованості.

При наданні факторингової послуги банк здійснює перерахування з рахунку факторингу грошових коштів у розмірі визначеного договором відсотку від загальної суми боргових зобов'язань. При отриманні оплати від контрагентів за договорами клієнта, банк сплачує залишок коштів клієнту з вирахуванням плати за факторингове обслуговування. За користування кредитними коштами клієнт сплачує банку відсотки від суми виплачених факторингових платежів.

Лізинг - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк [2]. Лізингові операції можуть здійснюватися у вигляді фінансового та оперативного лізингу. Фінансовий лізинг - придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Оперативний лізинг - передача орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової угоди.

При класифікації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів позик. В якості них можуть виступати:

Отже, як бачимо різновидів кредитування в банківській практиці використовується дуже багато, і виявити, який з них найвигідніший для того чи іншого підприємства, повинен сам позичальник. Для плідних результатів використання кредиту банк