статистично-звітна документація АБ «Таврика».
Розділ 1. Теоретичні основи функціонування кредитної системи
1.1. Суть і структура кредитної системи
Необхідною умовою ефективної організації кредиту як форми економічних відносин і невід'ємного елемента процесу розширеного відтворення є функціонування кредитної системи.
Суть кредитної системи може бути виражена як [7, c. 12]:
1) як сукупність кредитних відносин, форм кредиту, методів кредитування і кредитних установ;
2) як сукупність кредитних установ країни.
Частіше використовується друге визначення, котре є вужче але точніше характеризує інституційну форму організації кредитних відносин у суспільстві через кредитні установи, які акумулюють вільні кошти й надають їх у позику.
Процес формування й розвитку кредитної системи визначається двома об'єктивними економічними передумовами [7, c. 14]:
1
на певному етапі суспільного розвитку з'являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаній із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку;
2
розвиток товарного виробництва й розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність організації їх технічного обслуговування.
Перша передумова пов'язана з виникненням власне кредитних відносин саме через нерівномірність та асинхронність індивідуальних процесів відтворення. Незбіг у часі між здійснюваними витратами і надходженням необхідних для цього доходів, породжений об'єктивними економічними причинами, є характерним для переважної більшості суб'єктів ринку. У результаті, з одного боку, нагромаджуються значні суми тимчасово вільних від обороту коштів, а з іншого - відчувається потреба в додаткових грошових ресурсах. Розв'язується ця суперечність за допомогою інститутів кредитної системи, що акумулюють тимчасово вільні кошти підприємств, держави, населення, використовуючи їх з метою задоволення економічних та соціальних потреб суспільства. Крім того, у діяльності кредитних установ як специфічної форми підприємницької активності виявляється перевага об'єднання багатьох індивідуальних ризиків, що приводить до загальної мінімізації таких ризиків та сприяє оптимальному перерозподілу капіталів між суб'єктами господарювання.
Друга передумова формування кредитної системи залежить від особливостей взаємодії суб'єктів ринку між собою через кругооборот матеріальних цінностей і коштів в економіці. Потоки товарів і послуг у господарстві мають бути врівноважені відповідними грошовими потоками, які, крім того, обслуговують фінансову систему, маючи односторонній характер, а також забезпечують рух капіталів на грошовому й фондовому ринках. Безпосереднє спрямування грошових потоків від одних суб'єктів ринку до інших є часто економічно недоцільним, а масштаби товарного виробництва й у обороту роблять таку практику неможливою через значні "витрати. Такі обставини й зумовили об'єктивну потребу в упорядкуванні та технічній організації руху грошових коштів в економіці, що і здійснюють інститути кредитної системи, виконуючи роль основних посередників у забезпеченні руху коштів між різними суб'єктами ринку. Тим самим створюються належні засади для організації економічного циклу, оскільки від своєчасного отримання коштів залежить ефективність господарювання не лише окремих економічних суб'єктів, а й темпи економічного зростання країни в цілому.
Формування кредитної системи як сукупності кредитних установ визначається характером чинних у країні кредитних відносин та відповідних їм форм кредиту. На різних етапах суспільного розвитку склад кредитних установ зазнавав змін відповідно до еволюції кредитних відносин. Етапи цього розвитку (еволюції) можна визначити так [8, c. 122]:
1. Найпростіші форми кредитних відносин, що реалізуються між кредитором і позичальником без участі посередників. За цих умов кредитна система відсутня, а у кредитних відносинах домінує елемент випадковості щодо кожної конкретної кредитної угоди існують також суперечності між розмірами і строками вивільненя коштів у кредитора та відповідними потребами в позичальника, що суттєво гальмує розвиток як кредитних відносин, так і всієї економіки.
2. Виникнення посередників, що виконують банківські функції, акумулюючи тимчасово вільні кошти і надаючи їх у позику, а також здійснюючи розрахунки між різними суб'єктами ринкових відносин. Функціонування посередників дає змогу поєднати інтереси кредиторів і позичальників у масштабах економіки в цілому, створити оптимальні умови для руху капіталів і суспільного прогресу. Домінуючою формою кредитних відносин поступово стає банківський кредит.
3. Поява й розвиток спеціалізованих фінансових посередників, що здійснюють обслуговування тих сегментів ринку, які, не зайняті банками. Спеціалізація окремих посередників на тих чи інших операціях або на обслуговуванні певних суб'єктів ринку вигідно доповнює кредитну систему, збільшуючи асортимент фінансових послуг, що надаються різним учасникам процесу розширеного відтворення.
4. Створення єдиного регулюючого органу кредитної системи - центрального банку, що виконує, функції, управління процесами організації кредитно-розрахункового й фінансового обслуговування, господарства. Цей етап виводить кредитні відносини на якісно новий регульований рівень, що уможливлює активне використання інструментів і важелів державного впливу на функціонування кредитного механізму з метою усунення диспропорцій в економіці.
Ці етапи розвитку кредитних відносин і кредитної системи визначили особливості формування її структури в сучасному вигляді. В різних країнах кредитні системи різняться за конкретним складом інститутів, їх функціональною спеціалізацією відповідно до національних особливостей, у цілому можна визначити загальну структурну схему побудови кредитної системи та елементів, що є характерними для ринкової економіки.
Усі інститути кредитної системи поділяються на три основні групи:
1) центральний банк;
2) комерційні банки;.
3) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути (парабанки).
Перші дві групи становлять окрему ланку організації кредитах відносин - банківську систему країни, третя група формує відносно відособлену систему небанківських установ, що спеціалізуються на виконанні окремих операцій
Функціональне розмежування різних ланок кредитної системи об'єктивно зумовлене різними методами діяльності на фінансовому ринку, різними способами участі у процесі перерозподілу капіталів та забезпечення руху коштів між різними суб'єктами ринкових відносин.
Основною ланкою кредитної системи є банки, яким належить ключова роль у кредитно-фінансовому обслуговуванні економіки.
Банк - це особлива установа, що акумулює тимчасово вільні грошові кошти, надає їх у кредит, здійснює розрахунки та інші фінансові операції. Сукупність різних банків, що функціонують у