для країн, що розвиваються: активне кредитування населення в короткостроковій перспективі стимулює економічне зростання, але наслідки такої щедрості можуть виявитися плачевними.
Після кризи 1999 року уряд Південної Кореї почав реалізовувати програму підтримки споживчого кредитування (користувачам кредитних карток навіть надавалися податкові пільги). Проте, коли треба було сплачувати борги, з’ясувалося, що не всі громадяни, які скористалися позикою, платоспроможні. Багато кредитних установ зацікавилися держпрограмою, але оскільки раніше тривалий час вони обслуговували великі промислові групи, то досвіду роботи з фізособами не мали. Відсутність ефективної системи управління ризиками і боротьба за ринок призвели до видачі величезної кількості незабезпечених кредитів під невеликі відсотки. Нині на одного повнолітнього корейця припадає дві кредитні картки [17,с.198].
Неспроможність людей сплачувати борги призвела до зниження споживчого ринку. За даними Центробанку Кореї, за перші дев’ять місяців минулого року витрати домогосподарств знизилися на 1,1%, хоча 2002-го було зафіксовано зростання — 6,8%. Роздрібний продаж скоротився на 6,3%. Кредитна криза позначилася на фінансовій системі країни. У січні найбільшого корейського емітента кредитних карток LG Card від краху врятувала лише група кредиторів на чолі з держбанком Korea Development Bank, надавши позику на $3,19 млрд. Компанія, сукупна заборгованість якої становить $22,51 млрд., виявилася на межі дефолту вже вдруге за останні три місяці.
На Заході банки та кредитні оператори вже давно вважають зарплату не основним чинником кредитоспроможності. Крім доходу на неї впливають стать і сімейний стан (розлучені жінки дисциплінованіші, ніж неодружені чоловіки), а також вік (банки та кредитні установи не довіряють дуже молодим).
Великі вітчизняні банки та кредитні оператори використовують найпростіший варіант скорингу лише як допоміжний інструмент для прийняття рішень щодо іпотечних та споживчих кредитів. Значущість характеристик визначається суб’єктивним шляхом (аналітики зібралися і оцінили), а рішення стосовно кожного позичальника приймаються вручну. Однак скоро очікується технологічний переворот — дедалі більше банків та кредитних операторів заявляють про готовність розщедритися на дороге програмне забезпечення й автоматизувати процес видачі споживчих позик.
Висновки
Як ми зазначали у вступі, метою дипломної роботи було вивчення теоретичних засад кредитування субєктів господарювання, а також надання кредитів на прикладі АБ «Таврика».
Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі були вирішені такі завдання:
·
висвітлена мета системи кредитування;
·
розкриті цілі та засоби системи кредитування в ринкових умовах господарювання;
·
обґрунтовано систему та засоби надання кредитів у АБ«Таврика».
·
окреслено напрямки та шляхи покращення споживчого кредитування в Україні в цілому.
Внаслідок системного аналізу теоретичних засад системи кредитування, а також практичного дослідження АБ «Таврика» щодо надання кредитів, ми можемо зробити певні висновки.
1. Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники), а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).
Об’єктом кредитування є витрати, пов’язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.
2. Кожна організація, що надає споживчий кредит, повинна мати чітку та детально пророблену програму розвитку кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі – меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери кредитної діяльності на майбутній період і визначені такі важливі моменти кредитної роботи, як розподілення повноважень при прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок видачі кредитів працівникам та засновникам, комплекс заходів з контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.
3. Стратегічною метою діяльності «Укпромбанку» є збільшення ринкової вартості шляхом підвищення його іміджу, конкурентоспроможності, впізнаваності бренду та підвищення ефективності діяльності, вихід на якісно новий рівень обслуговування клієнтів, досягнення банком обсягів діяльності, які дозволять йому ввійти до першої п'ятірки найбільших банків України у відповідності до розподілу Національного банку України.
4. До кінця 2009 року банком планується досягнути 4% частки банківського ринку України. Для того, щоб реалізувати цю мету, «Укрпромбанк» успішно вирішує наступні задачі:
1
входження до складу 5 найбільших банків України за всіма показниками, що розраховуються Асоціацією українських банків;
2
розширення та розвиток власної регіональної мережі, регіональна диверсифікація шляхом відкриття нових філій та безбалансових відділень у різноманітних регіонах України;
3
розширення клієнтської бази, активний пошук нових позичальників, залучення корпоративних клієнтів, розширення операцій з фізичними особами;
4
розширення ринкової ніші шляхом впровадження нових видів діяльності, надання широкого спектру сучасних банківських послуг, розробка та впровадження нових банківських продуктів з використанням інформаційних технологій високої якості;
5
розширення операцій з пластиковими картками міжнародних платіжних систем, створення розгалуженої мережі банкоматів по всій території України.
5. Досягнення поставлених цілей вирішується банком за допомогою наступних принципів:
1
впровадження нових ефективних методів роботи з клієнтами та підвищення якості їх обслуговуванння;
2
ефективне використання та розміщення наявних ресурсів, у тому числі залучених, та запозичених;
3
постійне підвищення професіоналізму та компетентності персоналу банку, активна кадрова робота з підбору нових спеціалістів з ринковим типом мислення, новаторським хистом;
4
виважений фінансовий менеджмент при формуванні та управлінні структурою активів та пасивів, ефективне управління співвідношенням окремих джерел та видів зобов'язань, формування оптимальної структури балансу; підвищення платоспроможності та зміцнення фінансової стійкості банку;
5
диверсифікація діяльності за різними напрямами з метою зниження рівня банківських ризиків;
6
виважена цінова (тарифна) політика при просуванні банківських продуктів та послуг на ринок;
7
здійснення діяльності у